ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПСИХОЛОГА

Шановні колеги!

 Прийміть найщиріші вітання з нагоди ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДНЯ ПСИХОЛОГА.

   Робота психолога вимагає не тільки знань, але і спокою власної душі, вміння зрозуміти іншу людину, не ламаючи її, допомогти їй змінити своє життя. Тому в ваше професійне свято, я хочу побажати вам спокою, терпіння і наснаги, нехай робота приносить вам не тільки зростання досвіду, але й задоволення!

Мотивація учнів до навчання

   19 квітня 2019 р. на базі комунальної установи «Тростянецький районний методичний кабінет» відбулося засідання інтервізійної групи практичних психологів та соціальних педагогів на тему «Мотивація учнів до навчання». Модератором групи виступила І.В. Омельченко, практичний психолог Ободівської СЗШ І-ІІІ ст.

Під час засідання учасники обговорили дану проблему, згадали проблемні ситуації із своєї професійної діяльності та проаналізували їх в групі. 

  Фахівці відзначили актуальність теми, адже формування мотивації у учнів до навчально – пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи. ЇЇ актуальність обумовлена оновленням змісту освіти, постановкою завдань формування у школярів прийомів самостійного набуття знань, пізнавальних інтересів, життєвих компетенцій, активної життєвої позиції, особливостями виховання учнів та ін. Але результат один: немає мотивації до навчання – немає хороших знань. Працівниками психологічної служби в ході обговорення визначено основні помилки батьків у відсутності мотивації у дітей. Адже мотивація до навчання зароджується зовсім не в школі, а набагато раніше – ще в дитячому садочку, в домашніх умовах. Саме батьки розвивають у дитині бажання осягати нове і формують у дитини бажання вчитися. Підсумком формування мотивації до навчання є шкільна успішність. 

   Практичні психологи та соціальні педагоги ділилися особистим досвідом з даної проблеми та надавали допомогу колегам.   По завершенню зустрічі, фахівці отримали розроблені модератором тематичні буклети та пам’ятки.

Стратегії розв’язання конфліктних ситуацій в освітньому процесі

   19 квітня 2019 року на базі відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації відбулося засідання районного методичного об’єднання працівників психологічної служби на тему: «Стратегії розв’язання конфліктних ситуацій в освітньому процесі».

Роботу методичного об’єднання розпочала методист з психологічної служби Прокопенко О.С., яка ознайомила присутніх з результатами моніторингу впровадження освітнього тренінгу «Базові навички медіатора служби порозуміння закладу освіти» . Даним моніторингом в районі було охоплено 373 учні 7-10 класів із 10 шкіл району ((Будянська СЗШ І-ІІІ ст., Демківська СЗШ І-ІІ ст., Капустянська СЗШ І-ІІІ ст., Летківська СЗШ І-ІІІ ст., Новоободівська СЗШ І-ІІІ ст., Ободівська СЗШ І-ІІ ст., Ободівська СЗШ І-ІІІ ст., Олександрівська СЗШ І-ІІІ ст., Савинецька СЗШ І-ІІІ ст., Цибулівська СЗШ І-ІІІ ст.). За результатами моніторингу методистом було надано рекомендації для врахування в подальшій роботі фахівцями психологічної служби.

     Світова практика свідчить про те, що на сьогоднішній день медіація є однією з найбільш популярних форм врегулювання конфліктів, адже практично 90% усіх процедур медіації успішно завершуються для конфліктуючих сторін. Тож під час засідання практичні психологи та соціальні педагоги ознайомилися з досвідом впровадження медіації в Цибулівській СЗШ І-ІІІ ст. А соціальний педагог Олександрівської СЗШ І-ІІІ ст. Бурмій С.С., поділилася з колегами приємними враженнями, які отримала під час навчального семінару «Базові навички медіатора в навчальному закладі. Забезпечення участі жінок і дітей у вирішенні конфліктів та миробудуванні».

  У продовженні методист Прокопенко О.С., провела з працівниками психологічної служби ділову гру «Конфлікти: розв’язання та профілактика». Під час гри учасники пригадали теоретичні засади конфліктології, оцінювали власну поведінку в конфліктній ситуації, визначали конструктивні та деструктивні функції конфлікту, практично вправлялися у вирішенні конфліктних ситуацій в системі «учитель-учень», «учитель-батьки», «учень-учень», відпрацьовували навички відмови співрозмовнику. Не обійшлося і без релаксу… Для цього методист запропонувала музично-релаксаційну вправу «Подорож лісом». Позитивному завершенню гри сприяла вправа «Добрі слова», під час якої фахівці обмінялися компліментами.

Як справлятися з "поганою поведінкою" дитини?

"Погана поведінка" – це термін, який означає поведінку дитини, що вважається дорослими неправильною або потенційно шкідливою для дитини. Діти поводяться так за різних причин, які залежать від віку дитини, рівня її розвитку, а також ситуації, у якій знаходиться дитина.

Дослідник Джон Емен виокремлює чотири основні причини «поганої» поведінки дітей, а саме:

1. Діти шукають уваги;

2. Діти зміцнюють вплив;

3. Діти захоплені, відчувають азарт у чомусь;

4. Діти прагнуть реваншу.

Ці чотири причини "поганої поведінки" мають місце, коли небажана поведінка здійснюється дитиною. Але також існують фактори, котрі сприяють поведінці, яка сприймається як «погана», однак дитина при цьому не має такого наміру.

10 ІГОР З УСЬОГО СВІТУ, ЩОБ НАРЕШТІ ВІДІРВАТИ ДІТЕЙ ВІД ПЛАНШЕТІВ

Квач, хованки, козаки-розбійники – скільки всього цікавого з дитинства ми згадуємо з посмішкою. Але чим же новеньким здивувати наших дітей?

Перед вами добірка найцікавіших ігор з усієї планети, які викликають захват у місцевих дітлахів. Беремо на замітку і при першій же можливості пробуємо!

«Злови за хвіст дракона» (Китай)

Кількість учасників: чим більше – тим краще

Що знадобиться: нічого

Правила гри: усі шикуються в колону і кладуть руку на плечі або пояс того хто стоїть попереду. Той, хто стоїть першим – голова дракона, останній – його хвіст. Далі починається найвеселіше. Голова дракона починає полювати за своїм хвостом. Ті гравці, хто ближче до хвоста, можуть всіляко допомагати йому «втікти» від голови, спритно тікаючи всім хвостом. Однак в спробах схопити хвостик і втекти від мисливця важливо, щоб колона не розсипалася і «дракон» не розвалився. Так що тримайся, голова! Нас не так-то просто зловити.

«Плати апельсинами!» (Гана, Африка)

Кількість учасників: дві команди по 3-4 людини

Що знадобиться: по 4 апельсини на кожного учасника

Правила гри: малюються дві лінії на відстані 10-15 м один від одного, за якими розміщуються команди. На лінії в ряд перед гравцями обох команд кладуться гіркою апельсини: знизу кладуть три, зверху – ще один. Команди по черзі кидають апельсинами по горах противника. Якщо вдалося її розсипати, то той хто поцілив забирає апельсини для своєї команди. При невдалому кидку «полетівший» апельсин дістається противнику. З отриманих таким чином апельсинів противник складає нові гірки, які теж можна розсипати. Гра триває, поки одна з команд не втратить всі свої апельсини. Вона і вважається прогрвшою. Апельсини легко замінять м’ячі, кубики та все, що підкаже ваша фантазія.

«Кабадді» (Індія)

Кількість учасників: дві команди, будь-яке парне число гравців

Що знадобиться: гарний настрій і сильні легені

Правила гри: ігрове поле ділиться навпіл на території для двох команд. З початком гри нападник команди що стартує переходить на чужу половину поля і намагається доторкнутися рукою або ногою до гравців-суперників. Але все не так уже й просто: спочатку він повинен зробити вдих і під час полювання постійно говорити «кабадді! кабадді! кабадді!». Як тільки повітря закінчився, нападник сам стає здобиччю і повинен бігти щосили назад. Щоб врятуватися, треба встигнути торкнутися рукою або ногою до своєї території. Якщо вдало, то з команди супротивника вибувають всі, до кого доторкнувся нападник. Якщо ж його зловили, то в бій відправляється команда противника. Виграють ті, в чиїй команді залишилося більше гравців.

         Ця гра родом з Індії, але стала настільки популярна в Азії, що навіть проводяться світові змагання з кабадді.

«Три камінчика» (Франція)

Кількість учасників: від 2 до 4

Що знадобиться: по 3 камінчика або будь-яких маленьких круглих предметів, які можна затиснути в кулачку

Правила гри для двох: обидва учасники в кулачку ховають за спиною 1, 2 або 3 камінчика, щоб заплутати суперника. А можна злукавити і залишити руку порожньою. За сигналом обидва гравці виставляють перед собою «в гру» затиснутий кулак. Тепер завдання – вгадати, скільки камінців всього зараз в грі, і вони по черзі називають свій варіант числа від 0 до 6. Але повторюватися не можна. Наприклад, якщо перший гравець назве «п’ять», то другий вибирає з решти чисел. Далі розтискають кулаки і дивляться, хто виграв. Той хто вгадав викидає один свій камінчик і гра триває. Якщо ніхто не вгадав, то просто грають далі. Перемагає той, хто позбувся всіх камінчиків раніше. Ще смішніше грати в три камінчика втрьох або вчотирьох. Головне – не забути змінити варіанти відповідей від 0 до 9 і від 0 до 12. До речі, ця старовинна французька гра раніше використовувалася не тільки для розваг, а й для вирішення спорів.

«Дуель картоплею» (Філіппіни)

Кількість учасників: 2, загальна кількість пар – по числу охочих повеселитися

Що знадобиться: вилки і картоплини

Правила гри: гравці на відстані метра один від одного стають на коліно, другу ногу відривають від землі і тримають рукою на вазі, щоб зберегти рівновагу. В іншій руці у кожного – по картоплині на вилці або паличці. Головне завдання – збити картоплю противника і утримати свою. Перемагають не найсильніші, а моторні та спритні: іноді досить одного блискавичного руху, і перемога забезпечена. Гравець «мертвий», якщо картопля падає або піднята нога тричі торкнеться землі. Гра також закінчується, якщо один гравець спирається на противника або штовхає його. Для спрощення правил можна не вставати на коліно.

«Посол прибуває» (ПАР, Африка)

Кількість учасників: може бути будь-яким – чим більше гравців, тим довше гра

Що знадобиться: «цінний подарунок» – будь-який предмет, який в грі стане цінністю. Наприклад, м’яч. На батьківщині гри це найчастіше шматок дерева поріж, яке дуже цінується в Південній Африці.

Правила гри: гравці діляться на два «села» і вибудовуються шеренгами один напроти одного. З однієї відправляється «посол» з цінним подарунком в іншу. Він віддає його суперникам і відразу ж тікає, а все «село» кидається за ним у погоню. Якщо «посла» встигнуть зловити до повернення додому, він стає полоненим. Але якщо йому все-таки вдалося втекти, свого гравця «в полон» віддають переслідувачі. Програє «село», в якому залишився всього один житель.

«Квінта» (Литва)

Кількість учасників: 5

Що знадобиться: м’яч

Правила гри: на землі чи асфальті малюють великий квадрат зі стороною приблизно 10 м або позначаються кути цього квадрата, куди встають 4 гравці. У центрі квадрата малюється коло діаметром близько 1,5 м, в нього стає п’ятий гравець – квінта. Кутові гравці по черзі намагаються «вибити» квінту м’ячем, той же ухиляється від м’яча, не виходячи за коло. Той, кому вдалося потрапити в квінту, змінюється з ним місцями.

«Шлагбаум» (Швеція)

Кількість учасників: гра для великих компаній – чим більше, тим цікавіше

Що знадобиться: нічого

Правила гри: усі, крім трьох гравців, шикуються в квадрат так, щоб в кожному ряду було стільки гравців, скільки і самих рядів. Ті, хто стоять шеренгою беруться за руки, утворюючи всередині квадрата вулиці. Решта троє – це переслідуваний, переслідувач і ведучий. Завдання другого – зловити того хто тікає по вуличках. Але на боці першого – вся команда, і як тільки його наздоганяють, провідний робить знак. Всі гравці швидко відпускають руки, повертаються ліворуч і утворюють руками нові вулички. Переслідувач, який практично упіймав тікача, в мить виявляється з ним на різних вулицях. І так кожен раз, поки переслідувач не опиниться спритнішим за команду. Тоді вибираються нові гравці для погоні і веселощі тривають.

«Вовк» (Уругвай)

Кількість учасників: веселіше, якщо гравців більше 4

Що знадобиться: нічого

Правила гри: вибирається просторе поле і з двох сторін рискою відзначаються його межі. Серед тих, що грають вибирається гравець, який стане вовком. З одного боку поля за межею буде будинок, з іншого – «лігво вовка». Всі гравці бігають між будинком і вовком по майданчику і наспівують придуману пісеньку, «що поки немає вовка».

Потім гравці наближаються до лігва і запитують вовка: «Чи прийдеш ти, вовк?», Той відповідає: «Я тільки встаю». Гравці знову граються на поле і через деякий час знову йдуть до вовка з тим же питанням, але чують вже іншу відмовку. І так постійно – то він вмивається, то одягається, то причісується і т. д. Але в якийсь момент вовк несподівано вигукує: «Іду, щоб зловити вас!» – І кидається ловити гравців. Рятуються ті, хто добіг до будинку, а спійманий вовком змінюється з ним місцями.

Стадо (Бурятія, Росія)

Кількість учасників: чим більше, тим веселіше;

Що знадобиться: нічого;

Правила гри: учасники стають в круг і міцно беруться за руки. Це коники, які охороняють своїх лошат – інших гравців, які знаходяться в центрі кругу. Можна тупати копитами, ржати, наслідуючи коней.

Навколо стада ходить гравець-кінь, який захищає лошат від нападу вовків. А кілька гравців-вовків ходять поблизу, намагаючись розірвати круг, схопити лоша і забрати його в лігво. Але кінь-охоронець відлякує хижаків, і якщо торкається до вовка, той вважається вбитим. Гра триває доти, доки кінь не “переб’є” всіх вовків.

ЗНО-2019. Місія — зберегти нерви: золоті поради від Світлани Ройз

                                 

Скласти ЗНО та не вибитися із сил — чи ця місія можлива? Стільки енергії пішло на підготовку, але в останні дні перед іспитами мізки все одно наче закипають, реагуючи на стрес. Психологиня, авторка книг «Чарівна паличка для батьків», «Де живе ангел», «Практичне дитинознавство» Світлана Ройз пропонує низку порад для учнів, до яких варто придивитись уважніше вже зараз, коли залишилося трохи більше двох місяців до ЗНО.

   «Оцінка та кількість балів — не увесь ти»

  ЗНО — важливий іспит, але він не може відбивати всього потенціалу, не може вмістити й оцінити всю твою глибину, — певна Світлана Ройз. — Пам’ятайте, що це важливі, але все-таки цифри. І будь-яка оцінка в житті — це не увесь ти.

   Малюйте ментальні карти 

    Саме так зможете швидше вивчити й осмислити будь-який матеріал. На листку або навіть на ватмані напишіть у центрі головну тему, якій присвячена карта. Це має бути одне слово. Обведіть його.  Малюйте стрілки від головної теми та вказуйте там ключові слова, пов’язані з нею. Розширюйте карту, додаючи до намальованих гілок додаткові, теж із ключовими словами, доки тему не буде вичерпано.

  Старайтесь запам’ятовувати інформацію, що надходить з різних каналів, — так ви тренуєте та загострюєте «пилку пам’яті». Меми, картинки, ментальні карти тренують візуальний канал, а коли щось промовляєте вголос, слухаєте аудіо- та відеоуроки — аудіальний.

Створіть образ ЗНО та «пропрацюйте» його правильно

   ЗНО — важлива подія і складне випробування, але незадовго до іспиту його важливість для школярів, як правило, перебільшена та роздута. Я спеціально проводила експеримент і просила випускників уявити «масштаб» випробування. Головний іспит українські учні описують так: «величезна сфера», «щось, що заповнює весь простір», «це нависає величезною брилою». Звісно, впоратися з такою величезною загрозливою штуковиною підліткам часом надто важко.

   Тіло як шпаргалка: лайфхаки до ЗНО з української мови, від яких учні будуть у захваті.

   А ось коли ми починаємо згадувати про те, що ЗНО — це «важливий, але тільки епізод у великому житті» та запевняємо себе, що в самому іспиті закладене те, з чим абсолютно можна впоратися, відчуття інфернальної глобальності поволі зменшується. При цьому сам образ ЗНО стає більш контрольованим. Учні кажуть, що в такі моменти його вже можна «узяти до рук», наче м’яч. І ось тут — важливий момент: усе, що можна проконтролювати, не викликає в людини паніку.

     Тож запитайте себе: «Який образ ЗНО я зараз бачу?» Якщо ви перенесете фокус уваги з глобальності іспитів на те, що це лише одне з випробувань у житті — у що цей образ трансформується?

Перед ЗНО:

   - Переконайтеся, що ви взяли із собою запрошення на ЗНО та всі необхідні документи. Адресу проведення тестування подивіться заздалегідь та перевірте, чи добре знаєте, як туди дістатися. Якщо ви не були на пробному ЗНО, ретельно розберіться в тому, як проходить тестування.

   -  Візьміть із собою воду та щось солодке. 

  - Повторіть про себе: «Якщо знання вкладені в мій мозок — я обов’язково зможу витягнути їх із пам’яті».

Щоб підготуватися до іспиту та систематизувати інформацію:

      Під час іспиту застосуйте стабілізаційні практики. Це легкі стабілізаційні практики для різних каналів сприйняття — тілесного, візуального, аудіального.

  - Щоб повернути собі відчуття безпеки і стабільності безпосередньо перед початком випробування, раджу «освоїти місце». Розкладіть листки та ручки на столі. Ба навіть постукайте ручкою по столу, адже у «своєму місці» легше зосередитися і згадати все, що важливо. Це дуже гарна рекомендація від вчительки Людмили Булигіної.

  - Напередодні ЗНО придумайте, яка яскрава деталь доповнить ваш образ. Це може бути значок, браслет, пришитий у несподіваному місці ґудзик. Можете обрати яскраві шкарпетки з кумедним принтом або ж поставити фломастером точку на руці чи намалювати якусь графічну деталь на зап’ясті. Усе це — «якірці», які повертатимуть вас до реальності під час тестування. Час від часу кидайте погляд на цю деталь і усміхайтеся.

  - Застосуйте техніку самопідтримки «Крило янгола».

  Покладіть руку на протилежне передпліччя. Обіймайте себе так, як це робить ваш друг, батько, — немов це ваш «хранитель».

   Щоб швидко повернути відчуття стабільності та меж, застосуйте ці практики від психотерапевта Пітера Левіна.

- Самообійми. Покладіть одну руку під пахву другої, а цією другою рукою обхопіть себе так, щоб долоня лежала на плечі. Обіймаючи себе таким чином, ви добре відчуваєте власні межі — «де я починаюся і де закінчуюся».

- Якщо від тривоги перехоплює дихання, покладіть одну долоню на лоб, другу — на груди. Зробіть кілька вдихів-видихів. Потім перемістіть долоню з лоба на живіт: одна рука — на животі, друга — на грудях. Зробіть вдих-видих.

- Якщо вам складно зосередитися, покладіть одну руку на потилицю, другу — на лоб. Зробіть кілька вдихів-видихів. Примостіть долоні з обох сторін голови та деякий час стежте за диханням — воно у вас глибоке, розмірене.

- Помасажуйте «лобові горбики» — точки посередині лоба над бровами. Ці точки пов’язані з нашою довготривалою пам’яттю.

- Якщо відчуття тривоги досі зберігається, доторкніться до точки чітко посередині між пупком і місцем, де з’єднуються ребра (так званий мечоподібний відросток).

- Намацайте на долоні «точку страху» — вона між мізинцем і безіменним пальцем. Легко масажуйте точку. Поволі страх відступатиме.

- Коли ви вже сидите на своєму місці — відчуйте опору стоп, можете спертися на спинку стільця. Зовнішня опора допомагає відтворити відчуття внутрішньої.

   Можливо, саме вам згодяться практики з «малювання форм». Малюйте в чернетці вертикальну вісімку — лемніскату Бернуллі. При цьому промовляйте про себе, малюючи верхню ланку: «Дивлюся навкруги», а коли малюєте нижню частину: «Дивлюся всередину». Отож, вимальовуєте вісімку та кажете подумки: «дивлюся навкруги — дивлюся всередину». Ця практика допомагає максимально сконцентруватися, бути в контакті із собою та зберігати контакт із зовнішнім світом.

- Щоб повернути собі відчуття меж — намалюйте коло. У центрі або в самій основі (наприклад, якби ваше коло було годинником, основою була б цифра 6) поставте точку. Ця практика теж допомагає повернути відчуття меж, безпеки і опори.

- Дуже тихо (ми ж пам’ятаємо, що магія поза Хогвартсом заборонена!) вимовляйте звук МММММММ. Він повертає відчуття стабільності та опори.

- Щоб налаштуватися на іспиті якнайліпше, уявіть образ книги з потрібного предмета. Або ж уявіть, як входите в зал бібліотеки, в якій зібрана вся інформація на тему іспиту

- Здавши роботу, уявіть і зробіть за можливості рух плечима — так, наче скидаєте з себе зайвий, чужий вантаж. Це баласт чужих очікувань, тривог і страхів, якого ви щойно успішно позбулися

- Щойно іспит закінчиться, випийте негазованої води. Поласуйте чимось «контрастним» — шоколадна цукерка та цитрусовий фрукт, наприклад. Це поверне вас до реальності після кількагодинного напруження. Ідеально, якщо пройдетесь годину пішки — саме це чудово розвантажить мозок від переживань.

Де готуватись до ЗНО?  

Безкоштовно у форматі онлайн підготуватися до ЗНО можна також на платформі iLearn. Гарантуємо, ви будете в захваті!

За матеріалами сайту osvitoria.media 

Пам'ятка для батьків

Як протистояти булінгу: 9 практичних порад

      Булінг не знає меж — він зустрічається у кожній країні світу та здатен лишати по собі слід ледь не на все життя. Вчитель, психолог, соціальна активістка, директорка академії та інші люди, що мають безпосередній досвід цькування, діляться своїми роздумами про те, як можна протистояти цій проблемі.

                             

                                         Просити допомоги — не ознака слабкості.

    Не думайте, що з булінгом ви зобов’язані впоратися самостійно, і що, якщо ви поскаржитеся комусь або попросите допомоги означатиме, наче ви слабка людина. Самостійно пережити цей досвід — не ознака вашої сили, адже булери саме цього і прагнуть. Цькувальники хочуть домогтися вашої ізоляції, хочуть, аби ви почувалися безпорадно, вони думають, що виглядатимуть сміливцями, поставивши вас у таке положення. Це була помилка, котрої я допустився в дитинстві та через яку все пішло шкереберть. Коли ви ні з ким не говорите про булінг, то у вас складається враження, наче ніхто не розуміє, через що ви проходите і ніхто не може допомогти — і такі монологи у голові стать все голоснішими й голоснішими.

Ерік Джонсон, вчитель 6 класу зі штату Індіана, США, та інноваційний педагог TED-Ed

Скаржитися на булінг — не означає доносити

    Часто діти бояться стати ябедами, тобто донощиками. Але якщо відвідування школи перетворюється для вас у сильний стрес, якщо вам складно переступати поріг цієї будівлі, або ви остерігаєтеся, що хтось казатиме вам неприємні речі, зачіпатиме чи штовхатиме, то ви маєте про це повідомити. Таким вчинком ви не доносите на когось — ви захищаєте себе.

Надія Лопес, директорка Академії Мотт Холл Бріджес, Бруклін, Нью Йорк

Оточіть себе союзниками

   Агресори не схильні булити людину, яка знаходиться в групі, тож впевніться, що навколо вас є друзі, люди, з якими ви спілкуєтеся і яким довіряєте. Розуміння того, що на вашому боці є захисники, люди, готові у будь-який момент підтримати, дійсно допомагає.

Джен Джеймс, засновник Crisis Text Line

Ставтеся до агресорів із жалістю, а не ненавистю

    У дитинстві я піддавався булінгу, і, думаю, цей досвід сприяв розвитку емпатії в мені. Я завжди хочу бачити в людях почуття власної гідності. Але для тих, хто потерпає від цькувань, найголовніше, пам’ятати, що булінг — це не прояв сили агресора, а, навпаки — прояв його слабкості. І якщо ви можете віднестися з жалістю до цієї людини — що зробити дуже непросто — ви можете захистити своє внутрішнє «Я» від його поведінки.

Ендрю Соломон, професор клінічної психології у Медичному центрі Колумбійського університету та автор

Здолайте агресорів у власній свідомості

    Захищатися від агресорів всередині так само важливо як і зовні. Одне дослідження проаналізувало групу людей, котрих затримали як політичних в’язнів у Східній Німеччині. Вони зазнавали психологічного та фізичного насилля. І десять років потому майже дві третіх в’язнів продовжували боротися з посттравматичним стресовим розладом, і лише одна третя — ні. Чому? Менша група переборола насильників у власній свідомості. Попри те, що вони корилися охоронцям та підписували липові зізнання, всередині себе вони були вищі над цим усім. Таємно вони відмовилися вірити у свою поразку, натомість уявляли, як рано чи пізно отримають тріумф.

Меґ Джей, клінічна психологиня та доцентка освіти Університету Вірджинії

Зосередьтеся на своїх перевагах — інші теж помічають їх

     Якщо ви піддаєтеся булінгу, не забувайте нагадувати собі про всі ті хороші та красиві речі, що у вас є. Ви, як і більшість із нас, знаходитеся тут, аби зробити світ кращим. Немає такої людини, яка б усім подобалася, тож якщо вас хтось не любить і цькує, це зовсім не означає, що всі інші не бачать тих прекрасних якостей, які у вас є.

Шамерон Філандер, учень 6 класу та член of a TED-Ed Club у Кейптауні, Південна Африка

Особливості, виділені булером, — це те, що робить вас унікальним

   Булери постійно намагаються вигадати способи, які б змусити нас почуватися принижено. Але через яку причину вас би не цькували — саме вона і робить вас унікальною людиною! Вони називають вас товстим чи товстою? Виправте їх: ви не товстун, вас просто легше побачити. Вони кажуть, що у вас великий ніс? Скажіть їм, що дихати вам значно простіше, ніж іншим. Все у вас унікальне, таке, як ніщо інше у світі.

Донара Давтян, студентка коледжу і колишній член TUMO TED-Ed Club у Єревані, Вірменія

Припиніть мститися своїм булерам

   Зупиніться на хвилинку і зрозумійте — те, що ви збираєтеся зробити чи сказати, може мати далекосяжні наслідки. Вас пам’ятатимуть за вашими вчинками та словами. Тож подумайте: як ви хочете запам’ятатися? Як добра людина чи зла?

Ерік Джонсон, вчитель

Підтримайте тих, кого булять

     Ви можете зробити це одразу або пізніше. І ваша підтримка може бути як простим повідомленням у соціальних мережах, так і пропозицією сидіти поруч. Правильне тактовне втручання у ситуацію, коли когось цькують, може принести користь, але такий варіант протистояння булінгу не універсальний і не завжди всім підходить.

Джерело: Ideas.Ted

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО НАСИЛЬСТВА

   Будь-хто в родині (жінка, чоловік, дитина) може опинитися під тиском емоційного насильства з боку близької людини. 

  

Отже, ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНОГО НАСИЛЬСТВА:

1.Партнер знущається над вами.

Розповідає «смішні» історії, кепкує з вас, але вам не смішно, а образливо.

2. Ви постійно відчуваєте вину й сором. Ви стаєте вимогливі до своєї поведінки, щоб не дати приводу критикувати себе. Але партнер все одно знаходить, що в вас «не так», і може змусити вас відчувати вину за його власну поведінку.

3. Вас раптом треба «захистити».

Захист перетворюється на тотальний контроль, де ви і з ким.

4. Коли партнер переходить межу, то потім задобрює подарунками й побаченнями.

Партнер не визнає свою вину, але «купує» ваше мовчання.

5. Партнер маніпулює, заперечує свої вчинки, хоч ви чітко пам’ятаєте їх.

В результаті, ваша впевненість у собі розхитується.

6. Партнер руйнує ваші плани, критикує мрії.

Зрештою, ви відмовляєтесь від них, щоб не нарватися на критику й знецінення.

7. Партнер все менше робить компліментів і все більше критикує, що в вас «не так».

Якщо ви кажете, що вам це неприємно – звинувачує вас у занадто великій вразливості.

8. Партнер не співчуває вашим проблемам, каже, що ви «перебільшуєте».

Партнер очікує, що ви швидко подолаєте власні проблеми, щоб зосередити свою увагу на його /її власних потребах.

9. Вам постійно нагадують про минулі помилки. Партнер заохочує до чесності, а потім використовує її проти вас, щоб показати, яка ви «погана людина».

10. Партнер контролює ваші гроші. Завжди є купа причин, чому ви не можете щось купити.

11. У партнера вороже ставлення до ваших родичів.

12. Близькі люди вважають, що ви змінилися: рідко гуляєте, змінили стиль одягу.

13. Партнер не реагує на вас, уникає дивитися в очі чи говорити по кілька днів.

Не пояснює причин, але всім виглядом натякає, що винні ви.

14. Ви прагнете самотньо провести вечір. На самоті вам стає легше.

   Важливо побачити ознаки, встановлювати межі, будувати стосунки на основі взаємоповаги, розвивати власну самоповагу(!), та за необхідності звернутися до психолога чи на безкоштовну гарячу лінію (наприклад, від «Ла Страда-Україна»).

Як говорити з дітьми про інвалідність

1. Правильні слова

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.

- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?

- Це хлопчик з інвалідністю.

- Що таке інвалідність?

- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.

Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї. 

- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність  не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою  особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.

Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.

2. Чому?

- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність? 

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є». 

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу таку аналогію. Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність. (Цікаво, що у випадку з англійською пояснення «так просто є» дітям майже завжди достатньо: «А, ну є, так є». На відміну від дорослих, які марно намагаються знайти логіку в іноземній граматиці J.

3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність

Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється,  що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.

- В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?

Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…

- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.

Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).

Каструлька Анатоля завжди на видноті й часом створює йому незручності.

Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих. 

Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки. 

- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її. 

Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.

- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей. 

- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка? 

- Тимко має інвалідність і їздить на візочку. Він любить грати в баскетбол, так само, як ти. Йому важче це робити, ніж тобі. Тому що він не може (так швидко) бігати. Але він може так само влучно закидати м’яч у сітку.

4. Підтримувати, а не жаліти

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.

Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.

Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні. 

Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що – див. пункт 3 – треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.

Це нормально –  співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.

Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.

5. Дізнаватись більше
Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.
- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?
- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.
Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси. 
Мультфільми, фільми та книги про дітей з інвалідністю, які можна подивитись або почитати разом з дитиною:
- Мультфільми (доступні в розділі «Відеоматеріали»):

• «Маленька каструлька Анатоля»
• «Мій братик з Місяця»
• «Мотузки»
• «Подарунок»
• «Тамара»
• «Про Діму»
• «Скарлет»

- Фільм «Чудо»
- Інклюзивна серія книг для дітей «Живи і вчись» від видавництва Ранок: «Я все зможу», «У мене порушення слуху», «У мого брата аутизм»
- Книга Катерини Бабкіної «Гарбузовий рік», Видавництво Старого Лева
- Книга Олега Романчука «Соловейко з одним крилом» (казка) - завантажити

За матеріалами сайту osvitanova.com.ua

Міжнародний день ромів

                                  

   Міжнаро́дний день ро́мів — міжнародне свято ромського народу. Встановлене на IV-му Всесвітньому конґресі ромів, що відбувся 1990 р. у Сероцьку (Польща). Метою свята є самоідентифікація ромської етнічної групи як єдиного народу, привернення уваги до самобутньої культури та історії етносу ромá та 80 ромських субетносів, подолання дискримінації, утисків та відчуження ромів. Відзначається 8 квітня. Свято приурочене до дня проведення I-го Всесвітнього конґресу ромів у Лондоні 1971 р. та дня ромського свята у Трансильванії - «дня коней» (свята, коли коней виводили з їхніх зимових стаєнь та прикрашали вінками).

   Цього дня, за традицією, роми у певний час запалюють на вулицях свічки, як символ єдності ромського народу, та спускають на воду річок вінки, що має символізувати нелегку долю народу — вічного блукальця без історичної батьківщини.

   За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн — членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів ромів. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість ромського населення сягає майже 10%.  Як стверджує звіт Amnesty International "Ми просимо справедливості": неспроможність Європи захистити ромів від расистського насильства", який опублікований 8 квітня 2014 року, дискримінація, примусові виселення, сегрегація та освіта, нижча від визнаних стандартів, є звичайними явищами в багатьох країнах. Європейські держави не в змозі приборкати, а в деяких випадках навіть підігрівають дискримінаційні настрої, залякування і насильство щодо ромів. 

  З метою захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини Указом Президента України від 8 квітня 2013 р. №201/2013 схвалена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 р. №701-р затверджений план заходів щодо реалізації цієї Стратегії . Водночас, ефективність реалізації зазначеного плану заходів після його прийняття залишається під питанням. Причиною цьому є відсутність реалістичної офіційної статистики щодо ромів, що значною мірою ускладнює як належний рівень ідентифікації проблем, так і їхнє належне вирішення з боку органів державної влади.

   У сучасному світі не повинно бути місця проявам дискримінації чи утисків людей за будь-яких обставин, а тим паче через їхню приналежність до етнічної групи, національності чи раси. Сприймати людей через цю призму стереотипів – це будувати бар'єри на шляху до розвитку цивілізованого суспільства. Ми закликаємо пропагувати толерантність та повагу до всіх етнічних груп.

Як протидіяти булінгу?

   Це завдання допоможе дитині більше дізнатися про способи протидії булінгу й навчитися відчувати й захищати свої особисті межі. На пальцях намальованої долоні перераховано 5 дій, що допоможуть зупинити агресора. 
  Дитині пропонується прочитати про них і поміркувати, які, на її думку, є найефективнішими. Фрази, що допоможуть зупинити кривдника, корисно вимовляти перед дзеркалом, тренуючи при цьому відповідну міміку. Також пропонується придумати свої способи протидії булінгу й написати їх на сторінці: таким чином дитина розвиватиме уяву й вміння самостійно знаходити вихід зі складних ситуацій. 

Телефонна залежність: як побороти номофобію?

      Більшість сучасних людей не уявляють свого життя без смартфона. Перед сном ми перегортаємо в гаджеті сторінки останніх новин, а вранці, не встигнувши навіть толком прокинутися, відразу ж тягнемося до телефону і вітаємо «друзів» в соціальних мережах. На думку вчених, більшість власників смартфонів страждають номофобією. 

ЯК РОЗПІЗНАТИ ЗАЛЕЖНІСТЬ?

     Поняття «номофобія» з’явилося відносно недавно і означає воно залежність людини від свого мобільного телефону. На думку вчених, найбільша проблема в тому, що багато власників смартфонів навіть не здогадуються про існуючу проблему. Ми завжди носимо з собою телефон і навіть відчуваємо стрес, якщо з’ясовується, що забули гаджет вдома.

     Вчені виділяють кілька симптомів номофобії:

– нав’язлива тяга до отримання інформації. Найчастіше людина навіть не віддає собі звіту в тому, навіщо вона взяла в руки телефон. А виглядає це приблизно так: якщо вже взяла в руки, то перевірю пошту і повідомлення, хоча ще хвилину тому в цьому не було ніякої необхідності;

– бажання отримати нову модель телефону або оновити програмне забезпечення свого мобільника. Як правило, люди хочуть купити новий телефон не тому, що їх не влаштовує старий, а тому що з’явилася нова, більш досконала модель. Таким чином вони намагаються підкреслити свій статус і значущість.

– слухові галюцинації зі звуками дзвінка або нового повідомлення.

ЯК ПЕРЕМОГТИ НОМОФОБІЮ?

     Результати останніх досліджень показали, що номофобією може страждати будь-яка людина, незалежно від віку. «Зависаючи» ночами в соціальних мережах і стрічках новин, люди не висипаються, а після цього цілий день почувають себе розбитими і роздратованими. Регулярне недосипання може призвести до більш серйозних проблем зі здоров’ям. Можуть виникнути такі захворювання, як серцева недостатність і діабет, не кажучи вже про проблеми із зором.

    Вчені рекомендують якомога швидше позбутися телефонної залежності. Щоб досягти цієї мети, потрібно поступово позбавлятися від залежності:

– не брати мобільний телефон з собою в спальню. Якщо раптом прийде в голову думка перевірити пошту перед сном, то ви навряд чи захочете встати і піти в сусідню кімнату за телефоном;

– визначити час, який щодня можете проводити в інтернеті. Встановіть «ліміт» і строго його дотримуйтесь. Згодом це увійде в звичку, і ви будете менше часу «сидіти» в телефоні;

– ніколи не входити в інтернет під час прогулянки і спілкування з друзями. Не потрібно замінювати справжніх друзів віртуальними. Цінуйте живе спілкування!

Аутизм – що це?

Розлади аутистичного спектра – це  сукупність розладів, які відзначаються дефіцитом спілкування та соціальної взаємодії.

Варто пам’ятати, що розлади мають дуже різноманітний характер  та не утворюють єдиної картини  щодо симптоматики і глибини порушень. Тому в даний час у світовій літературі використовуються термін «розлади аутистичного спектра», - РАС ( англ. autism spectrum disorder — ASD).

Аутизм, або РАС характеризується проблемами із соціальними навичками, повторюваною поведінкою, мовним та невербальним спілкуванням, навчанням  та іншими індивідуальними відмінними рисами.  Всі люди з аутизмом мають певні труднощі, але аутизм впливає на них по-різному. Тобто люди з РАС потребують різних рівнів підтримки.

Перші симптоми аутизму можна діагностувати вже у немовлят, але  найбільш очевидні ознаки аутизму, як правило, з’являються у віці від 2-х до 3-х років. Часто буває і так, що до 2-3 років діти розвиваються нормально, а потім відбувається регрес, вони втрачають раніше набуті навички.

Немає однакових людей з аутизмом. Кожна людина, як і всі ми, має свої особливості.  Але все ж таки є перелік особливостей поведінки , котрі можуть дати привід для звернення до фахівця.  Наявність двох або більше особливостей розвитку має змусити батьків не зволікати та вчасно розпочати діагностику та корекцію.  Саме корекцію, бо вилікувати «аутизм» неможливо. Тисячі науковців у цілому світі борються за те, щоб вигадити «чарівну пігулку» , але її немає.

Спокійно, без паніки! Пам’ятайте, що всі люди з РАС навчаються і розвиваються. При належній підтримці люди з РАС можуть жити більш повноцінним життям за власним вибором.

Що викликає аутизм? Точна причина аутизму все ще невідома та вивчається. Наразі проводять багато досліджень в області генетики, екології  та інш. Але немає чіткої відповіді на це питання.

Люди з аутизмом ззовні часто не відрізняються від типових людей. Деякі батьки дітей з РАС  часто стикаються з тим, що оточуючі думають, що їх дитина є неслухняною, має важкий характер  або навіть кажуть такі образливі слова, як наприклад,-  ” да вони не займаються своєю дитиною”. Тому так важливо інформувати суспільство про аутизм. Бо аутизм не залежить від виховання,  соціального статусу, віроісповідання чи інших соціальних аспектів.

Для того, щоб своєчасно виявити аутизм у дітей, батькам необхідно ретельно стежити за розвитком малюка. Особливо в таких сферах, як :

розвиток комунікації ( розуміння зверненої мови, не дивиться у очі, дивиться «крізь», не реагує на ім’я та інш.);

взаємодія з дітьми та дорослими( не дивиться у очі, немає вказівного жесту, не цікаві дитячі ігри, незацікавленість іграшками, відсутність вказівного жесту, не махає «па-па» та інш.);

розвиток мовлення( в тому числі і ехолалія; пізно починає говорити, або припинила розмовляти, хоча раніше говорила та інш.) ;

сенсорна чутливість ( наприклад бурхлива реакція на зовнішні подразники (світло, звук, різка негативна реакція на окремі тканини, або дотик; пізнає навколишній світ неадекватними методами: лиже, нюхає, чіпає, та інш);

рухова активність ( нехарактерна жестикуляція, стереотипні рухи( трусить кистями рук, вичурно рухає пальцями чи руками, розгойдується, наносить удари по тулубу, маніпулює предметами не за призначенням та ін.), ходить навшпиньках та інш.) ,

поведінка (  раптові вибухи агресії чи істерики, нетипова реакція у звичних ситуаціях, повторювані моделі поведінки, опирається змінам звичайного розпорядку, безпідставно наполягає на його дотриманні та інш.) ;

імітація ( не наслідують дії дорослих та однолітків)

Чим раніше виявити ознаки аутизму у дитини, тим більш успішною буде адаптація. Але ніколи (!) не пізно розпочати роботу з людиною заради самостійності в майбутньому.

Регулярна оцінка стану та своєчасна діагностика  допомагає людям з РАС (і їх сім’ям, партнерам, роботодавцям, колегам, вчителям та друзям) зрозуміти, чому вони можуть зазнати певних труднощів і як можна покращити якість життя та  отримати доступ до послуг.

Узгоджена робота батьків та фахівців (робота команди) дуже важлива та є запорукою успіху. Але саме батьки є рушійною силою. Тож батькам буде корисно спілкуватися з іншими батьками дітей з РАС, навчатися та отримувати професійну психологічну підтримку.

Батькам, дуже важливо перестати звинувачувати себе та прийняти ситуацію , прийняти свою дитину, бо від цього залежить її майбутнє. Ви та ваша дитина ні в чому не винні. Не тікайте від проблеми і не фіксуйте увагу на негативних аспектах . Дійте виходячи з інтересів дитини та своєї родини, створюючи атмосферу любові та доброзичливості.

УВАГА! Якщо ви зустрічаєте “лікаря”, котрий обіцяє вам “вилікувати” саме аутизм запитайте в нього, чи є науково-доказові документи його діяльності?   Не треба втрачати час на “чарівні пігулки, краплі, припарки…”  Не плутайте наприклад, лікування окремих неврологічних станів, які можуть іти “в паралелі” з аутизмом та лікування саме аутизму, якого не існує. Нажаль шарлатанство процвітає в  цій сфері. Будьте обережні. Звертайтеся до фахівців.

Як грати з дітьми аутистами

  Ігровий процес із дітьми, що страждають аутизмом, слід будувати виходячи з індивідуальних особливостей самої дитини. Основні цілі ігрової терапії повинні базуватися на кількох моментах, серед яких головним є бажання і вміння дитини грати.

Основні форми ігрової поведінки можна звести до наступних:

  Гра за допомогою маніпуляцій, під час якої дитина не цікавиться функціональними особливостями предмета або іграшки, а виконує з ними прості дії - катає, піднімає, опускає, підкидає.

  Відпрацювання навичок упорядкування - розподіл предметів з якою-небудь послідовністю, один за одним, один навпроти одного, уздовж стіни і так далі.

  Функціональна гра, під час якої дитина грає з предметами у відповідності з тими функціями, які для них характерні - годує ляльок, набирає пісок у відерце і т.д.

  Гра символічна, під час якої дитина наділяє предмети тими характеристиками, які їм не властиві. Наприклад, лялька «п'є» чай з порожньої чашки або їде на паличці як на конячці.

  Для дітей з розладом аутичного спектру характерною є монотонність під час ігор, багаторазове повторення однакових дій, відсутність сюжетної лінії під час ігор. Тому надзвичайно важливо, починати навчання дитини предметно-ігрових дій, які грунтуються на особистих інтересах самої дитини. Для початку необхідно починати ігри тільки з тими предметами або іграшками, які воліє сам малюк, не слід вводити нові предмети відразу. Кожну дію з предметом необхідно озвучувати кілька разів.

  Особливу увагу слід звернути на той момент, що грати з дітьми аутистами слід починати індивідуально, і тільки після того, як дитина освоїть функціональний ігровий аспект, можна формувати невеликий дитячий колектив і відпрацьовувати навички спілкування всередині групи дітей. В ігровій формі можна виховувати соціальні норми взаємовідносин між людьми, давати уявлення про особливості різних професій, відпрацьовувати сферу сімейних і особистісних відносин.

Завдання, які необхідно ставити під час гри з дітьми аутистами:

- Вчити уважно спостерігати за діями дорослого і повторювати їх.

- Вчити повторювати дії на іграшках або предметах.

- Викликати у дітей емоційне сприйняття гри.

- Викликати інтерес до рухливих ігор.

- Викликати інтерес до інсценувань, наприклад, улюблених казок.

- Вчити взаємодіяти в колективі і не заважати один одному.

Що не варто робити під час гри:

- Якщо дитина не йде на контакт, на якийсь час залишити її у спокої, поки вона сама не спробує звернути на себе увагу.

- Не говорити погано про дитину.

- В основному спиратися на розвиток того, що легше дається. З часом і більш складні аспекти розвитку стануть піддаватися корекції.

- Приділяти особливу увагу місцю занять. Важливо, щоб все було на своїх визначених місцях і підлягало упорядкуванню. Дитина теж повинна брати активну участь в організації середовища.

- Завжди відповідати на заклики дитини, не важливо, в який момент вона звернеться.

- Давати дитині право на помилку, але зупиняти, якщо помилка може нашкодити їй або оточуючим.

- Якщо дитина не хоче брати участь у процесі, а просто спостерігає, не варто її залучати до процесу і намагатися зацікавити.

- Якщо дитина не знає, чим їй зайнятися, слід допомогти їй в цьому.

- Не втомлюватися повторювати дитині одне і те ж багато разів, якщо вона ще не засвоїла матеріал, гру, презентацію.

- Пропонувати дитині тільки найкраще з того, що є і вона обов'язково зрозуміє, що про неї щиро піклуються.

- Приймати дитину такою, якою вона є і не будувати планів, щоб її змінити.

- Не слід проявляти жалість до таких дітей, вони не ущербні, а особливі.

- Не втомлюватися хвалити за будь-яке досягнення і всіляко заохочувати, тим самим мотивуючи до подальших успіхів.

За матеріалами сайту https://euromd.com.ua