28 травня 2019 р.

Психологічний квест та підсумки Обласного конкурсу “Фахівець психологічної служби в інформаційному просторі”

    27 травня 2019 року фахівці психологічної служби, які протягом березня-квітня долучилися до Обласного конкурсу “Фахівець психологічної служби в інформаційному просторі”, прийняли активну участь у «Психологічному квесті», який організувала та провела Тетяна Каменщук, кандидат педагогічних наук, директор Навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти Вінницької області на базі HUB «Місто змістів» у м.Вінниця.
    Приємною несподіванкою для учасників була нова форма роботи - психологічний квест. Учасники були об’єднані в три команди, перед якими по черзі пропонувалися завдання. Серед завдань були: зашифровані цікаві факти з психології, «перемішані» слова, завдання на логічне мислення, уяву, слухове сприймання, вміння невербального спілкування, творчі завдання. Об’єднала спільна тема щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в педагогічній діяльності. Захід був надзичайно цікавим та змістовним.
     У другій частині відбулося нагородження учасників конкурсу. 
     P.S. Нагороду теж приємно отримувати
За матеріалами сайту https://vinps.vn.ua

            
            
                          
             

24 травня 2019 р.

Інструктивно-методична нарада

    24 травня  2019 року на базі відділу освіти відбулася інструктивно-методична нарада для практичних психологів та соціальних педагогів.
    Під час наради методист з психологічної служби (Прокопенко О.С.) проаналізувала діяльність працівників психологічної служби щодо виконання поставлених завдань на 2018-2019 н.р. у тому числі національних, державних та регіональних програм. Методист також презентувала стан впровадження просвітницько-профілактичних програм працівниками психологічної служби у поточному навчальному році та поінформувала про можливість навчання з метою подальшої реалізації таких програм. Також було обговорено результати діяльності динамічної та творчої груп. Практичні психологи та соціальні педагоги ознайомилися з методичним посібником «Профілактика та подолання булінгу в освітньому середовищі», який став  результатом діяльності творчої групи працівників психологічної служби системи освіти Тростянецького району у 2018-2019 н.р..
  
 

15 травня 2019 р.

15 травня - Міжнародний день сім'ї

     Це свято в Україні досить молоде, його відзначають щороку 15 травня з 2012-го року. Традиційно, цей день заведено проводити у колі найближчих – у колі сім'ї. 
У 1993 році Генеральна асамблея ООН прийняла постанову, що починаючи з 1994 року 15 травня щорічно відзначатимемо Міжнародний день сім'ї.
     Слово "родина" походить від кореня "род", "рід", що говорить саме за себе. "Сім'я" це народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім'ї. А ще це міцний духовний зв'язок між усіма її членами.
   Сім'я була і залишається хранителькою людських цінностей, культури і історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Тому союз сім'ї і держави – необхідна застава процвітання і добробуту його громадян. Благополуччя сім'ї завжди залишатиметься мірилом розвитку і прогресу країни.
   Оскільки цей день не оголосили офіційним вихідним, то його варто святкувати в колі родини – саме так, як подобається вам. Сніданок в колі родини, спільний перегляд фільму буде чудовим рішенням. Це свято доволі молоде, саме тому конкретних та усталених святкувань поки немає.


13 травня 2019 р.

ЯК СТОСУНКИ БАТЬКІВ ВПЛИВАЮТЬ НА ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ?

   Часом стосунки між батьками – дуже напружені. Часом дорослі розлучаються. І воюють за увагу дитини, за те, хто її «більше любить». Втім, такі сварки та змагання – аж ніяк не на користь психологічному здоров’ю дитини, про яку так хочуть дбати обоє батьків (навіть якщо хочуть дбати окремо).
    Ось що каже про це психіатр Марк Ґоулстон:
    Вам може бути важко в це повірити, але стосунки між вами обома значно важливіші , ніж ваше ставлення до дитини. Ваші стосунки не просто впливають на її почуття. Вони стануть моделлю того, як вона поводитиметься, у що віритиме і якою людиною буде.
Моральний обов’язок батьків – піклуватися про дитину, а для цього треба зосередитися на її майбутньому, а не на своїх теперішніх образах, і спільно розв’язувати проблеми, з повагою ставлячись одне до одного.
  Маєте дорікання своєму партнеру? Висловіть їх особисто йому, друзям чи психотерапевту, а не дитині чи при дитині. Пам’ятайте про спільну мету – благополуччя дитини, і намагайтесь подавати їй приклад поваги у стосунках.
     Тож план дій такий:
1. Навіть якщо ви маєте намір розлучитися (або вже розлучилися, але досі воюєте з колишнім партнером), перечитайте характеристики дитини А й дитини Б. Якою ви хочете бачити свою дитину?
2. Вирішіть, що для вас найважливіше – майбутнє вашої дитини чи бажання завжди мати рацію й відчувати любов свого чада вже тут і зараз (підкуповуючи дрібними подарунками, наприклад).
3. Якщо доля дитини для вас важливіша, пообіцяйте собі дотримуватися таких двох правил і попросіть партнера поводитися так само:
- Ви спільно працюватимете і з повагою ставитиметеся одне до одного;
- Ухвалюючи рішення, ви пам’ятатимете про спільну мету – виховати дитину А, а не дитину Б.

    Дотримуйтесь цих правил, навіть якщо партнер не підтримуватиме вас.
І ще одне. Хоча ви поводитеся благородно і робите все можливе, щоб ваша дитина була щасливою, не очікуйте, що вона це цінуватиме. Зараз ваше чадо сумне, налякане, розлючене й поводиться ірраціонально – не варто цьому дивуватися. Цілком імовірно, ви почуєте щось на кшталт: «Я тебе ненавиджу» чи «Я тобі ніколи не пробачу». Це особливо актуально, якщо партнер намагається зруйнувати ваші стосунки з дитиною, розповідаючи про вас неприємні речі.
   У такому разі вам буде нелегко. Але не зупиняйтеся, хоч би що сталося.
   Це не спринтерський забіг, а марафон. І на кону життя вашої дитини. А це важливіше і за ваші почуття, і навіть за те, як сильно ваше чадо зараз любить вас.
   До речі… Коли батьки розлучаються, дитина зазвичай підтримує того, хто поводиться божевільніше (бо він грає не за правилами і намагається підкупити її). Але, подорослішавши, діти починають усвідомлювати всі ці хитрощі й цінувати вчинки розсудливішого з батьків.
  Тому, незалежно від того, як складається ситуація, завжди думайте про дитину А. Лише так і ваше чадо, і ви зможете врешті-решт здобути перемогу. А якщо й ваш партнер погодиться зосередитися на вихованні дитини А, ви всі досягнете успіху.
Інформація на основі книги «Як спілкуватися з психами» (Марк Ґоулстон)

11 травня 2019 р.

ПАРАДОКС РАННЬОГО РОЗВИТКУ

  «Парадокс раннього розвитку: чим більше у дитини організованих занять, тим менше в неї часу для спонтанного вивчення світу та гри, і тим менше дитина насправді розвивається…» 
                                                                                                          Психолог - К. Гольцберг
   - Якщо дитина сама хоче чимось займатися, то такий розвиток тільки їй на користь. Йдеться про природнє бажання самої дитини, і тоді воно є справжнім (а не нав’язаним амібіційними батьками) підґрунтям для розвитку. Батькам важливо відгукуватися на бажання самої дитини, а не стимулювати бажання зовні своїм власним бажанням. Це складно. Батьки бувають дуже нетерплячі і хочуть «зірвати нестигле яблуко». Але біологія нікуди не дінеться, мозок дитини дозріває поступово, перш за все за допомогою вільної гри.
   - Необхідно лишати дітям час для самоорганізації, а не лише організовувати все за них. Це корисний навик для їхнього майбутнього дорослого життя.
   - Часто з гуртками раннього розвитку перебільшують саме ті батьки, які не можуть, чи не хочуть провести час зі своїми дітьми: погуляти, погратися, почитати, послухати. Це зручніше здати дитину комусь, перекласти відповідальність, і заодно вирости в своїх очах «я з народження дитину таскаю по гурткам».
   - Часто відбувається підміна понять. Під фразою «ранній розвиток» люди розуміють напихування інформацією з ранніх років, яка часто є несвоєчасною і непотрібною. Натомість дитина недоотримує те, що її справді розвиває в цьому віці – прогулянки, спілкування, ігри. Різниця між «раннім розвитком» та справжнім раннім розвитком приблизно така ж, як між розмальовуванням розмальовок та малюванням на чистому папері.
Джерело: https://bit.ly/2PNRIKY

10 травня 2019 р.

АГРЕСІЯ/ЖОРСТОКІСТЬ

  Чому діти стають агресивними?  В садочках, школах, на вулицях – ми можемо бачити агресію дітей.

     Це питання вже переросло у проблему і навіть, на законодавчому рівні прийнято закон протидії булінгу (19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».)
     Та чому такі милі в дитинстві діти – згодом проявляють агресію? Діти агресивні з народження. Що за нісинітниця - подумаєте ви! Та насправді, агресивність – це "вмонтований" механізм, який закладається ще при народженні,як здатність захищатися. Чи помічали ви, як маленькі діти кусаються, чи б’ються?! І знову ж – все в наших руках. Як батьки реагують на це? Як пояснюють? – від цього і залежить в подальшому розвиток.
ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ
  Насправді причин може бути багато, та виділимо основні (найбільш поширені)
✔Генетика (збій)
✔Родова травма (коли при народженні могли бути травми мозку)
✔Психічна травма ( коли з дитини знущалися в дитинстві)
✔Виховання (коли вдома є агресія, коли дитину ігнорують, чи занадто опікуються, коли при дитині сваряться, коли не має чітких меж та кордонів, перенасичення комп’ютерними іграми)
ЩО РОБИТИ? - Любити!!!
- ЕМОЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Важливо розділяти емоції дитини, вчити її розповідати вам всі історії. Як тільки ви втрачаєте емоційний зв'язок – ви можете не відчути проблему.
- ГАДЖЕТИ /ОБМЕЖЕННЯ /ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
Тут можна багато писати – та суть в тому, щоб були рамки:
- Якщо дитина хоче грати – закачайте їй корисні ігри
- Чітко відведений час для ігор
- Батьківський контроль на скачування та перегляд 
- Ваша цікавість іграми/програмами/фільмами, що дивиться дитина
- СВОЯ ДУМКА
Варто вчити дітей не піддаватися навіюванням та думці інших (розвивати критичне мислення)
- НІ СВАРКАМ ПРИ ДИТИНІ
Коли у дорослих зашкалюють емоції і вони починають при дитині з’ясовувати стосунки – то це шкодить всім і в першу чергу ТРАВМУЄ дитячу психіку.
- ТВІЙ ДРУГ= МІЙ ДРУГ
Це може здатися дивним – та ми маємо знати друзів наших дітей, щоб вчасно допомогти дитині, розповісти, підказати.
- БАЙДУЖОСТІ – НІ!
Ми – приклад для наших дітей. Коли ми байдужі та жорсткі – діти стають такими ж.
Ну і як завжди – будьте терпимі та любіть своїх дітей

7 травня 2019 р.

Оперативна школа методичної служби області

     7 травня 2019 року на базі КВНЗ «ВАНО» кафедрою психолого-педагогічної освіти та соціальних наук в рамках лабораторії соціальної освіти відбулася оперативна школа методичної служби області для методистів РМК/ММК, які відповідають за діяльність соціальних педагогів на тему «Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: компетентнісний підхід».
    В рамках роботи  школи взяли участь:
  • Браніцька Тетяна Ромуальдівна, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
  • Маляр Олена Іванівна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
  • Каменщук Тетяна Дмитрівна, кандидат педагогічних наук, директор  Навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти Вінницької області
  • Чопик Леся Іванівна, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри психології
  • Драченко Вікторія Василівна, кандидат педагогічних наук, викладач кафедри психології
  • Шевчук Леся Володимирівна, викладач кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
  • Змерзла Мая Борисівна, психолог Прибузької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вінницького району Вінницької обласної Ради. 
  • Анцибор Анатолій Іванович, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
  • Федорець Василь Миколайович, кандидат медичних наук, старший викладач кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук
    У межах занять даної школи було проаналізовані актуальні питання психолого педагогічного супроводу дітей з ООП та соціальної підтримки таких сімей, вирішення цілого комплексу проблем, пов'язаних з допомогою дитині: з її виживанням, лікуванням, освітою, соціальною адаптацією та інтеграцією в суспільство. Особливу увагу було приділено процесам взаємодії школи та сім'ї у розвитку дітей з ООП. Охарактеризовано алгоритм роботи соціального педагога з психологом та педагогами, батьками у розробці й реалізації навчальних планів для дітей з особливими освітніми потребами.
   Приємним результатом участі в оперативній школі методичної служби області були вручені сертефікати.

4 травня 2019 р.

Міжнародний день протидії булінгу

    Міжнародний день протидії булінгу відзначається у всьому світі сьогодні, 4 травня.
   Булінг – це форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі тощо. Це явище може мати різні форми та проявлятися у різних ситуаціях.
     Булінг може бути:
☑Фізичний – штовхання, бійки, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень тощо.
☑Економічний – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
☑Психологічний – поширення образливих чуток, ігнорування, погрози, жарти, шантаж тощо.
☑Сексуальний – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомка відео у переодягальнях, сексуальні погрози, поширення образиливих чуток тощо.
☑Кібербулінг – приниження за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, інтернету тощо (пересилка неоднозначних фото, обзивання телефоном, зйомка на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу, цькування через соціальні мережі).
   Детальніше з порадами щодо протидії булінгу Ви можете ознайомитись інфографіках.
 

3 травня 2019 р.

Як зрозуміти, що дитині зарано йти до школи?

     Віднині кожна дитина, яка досягла 6 років, має гарантоване місце в школі. За галасом про прийняття на навчання за місцем проживання якось забулося, що керівництво школи нині не має права відмовити дитині, пославшись на те, що вона не пройшла співбесіду. Тож лише батьки вирішують, віддавати сина або доньку на навчання в 6 років чи почекати до семи. Адже це — не питання зручності. Що як дитина ще не здатна витримувати шкільне навантаження? Чи варто швидше скористатися гарантованим місцем у школі, чи краще орієнтуватися на ступінь зрілості майбутнього першокласника? І як цей ступінь виявити? 

     - Чим зашкодить навчання до шкільного дозрівання
     Нерідко можна почути таке: «Наш хлопчик до школи вже вмів читати та рахувати, був дуже обізнаним. А сусідського, скільки не вчили, все в одне вухо влітало, з другого вилітало. І ось через два роки навчання наша дитина приносить найнижчі бали та купу зауважень, а сусідський — майже відмінник. Як це?» Висока ймовірність, що в першої дитини не було шкільної зрілості, а в другої — була. Тож перше, з чим доведеться змиритися батькам: знання, звісно, корисні, але вони не є показником зрілості дитини. Річ, переважно, у фізіології: у якому стані організм дитини, зокрема нервова система.
Статистика доводить: лише половина 6-річних дітей має достатній показник шкільної готовності. Серед 7-річних лише у чверті обстежених виявили низькі показники. А серед тих, хто до цього віку відвідував дитсадки, студії, гуртки, був лише 1% не готових до школи малят. Тож підготовка та дозрівання дають змогу кожній дитині проявити себе.
    Якщо ж дитина піде до школи раніше, ніж дозріє до цього, то не зможе продемонструвати весь потенціал. Здавалося б, що поганого в школі? Хай навчається та дозріває одночасно. Але за цей час в учня може сформуватися репутація непосидючого, нетямущого, до нього ставитимуться упереджено. Або ж він сам звикне до навчальних невдач, тож бажання вчитися зникне.
        Чому тести застаріли?
     Є класичний тест Керна-Йірасека, що використовується вже близько тридцяти років для з’ясування шкільної готовності дитини, розповідає Марія Гончаренко. Саме його зазвичай використовували на співбесідах. Він складається із завдань на кшталт: намалювати людину, скопіювати літери, правильно розмістити точки в зошиті, відповісти на запитання з логіки (наприклад, «Чим відрізняється стара людина від молодої?»). Утім, фахівці стверджують, що тест вже втратив актуальність.
По-перше, зрілість сучасних дітей, які виросли «з гаджетами з колиски», має інші показники. У завданнях має бути більше опори на зорові канали сприйняття інформації. Стійка концентрація уваги формується пізніше в дітей з «кліповим мисленням», а ось вміння розподіляти увагу добре б перевірити — воно нині теж свідчить про зрілість дитини.
       По-друге, ці тести були розроблені для дітей 7-8 років, у яких провідна діяльність — навчання. А програма вимагала слухати та наслідувати вчителя. У Новій українській школі дитині доведеться брати участь у проектах, діяти та пізнавати щось в ігровій формі. До того ж для шестирічної дитини провідна діяльність — гра. І це враховано в НУШ, але не враховано в застарілих тестах. Тож випробування мають перевіряти не те, чи здатен майбутній учень акуратно писати прописи та копіювати, а наскільки зріло він може грати чи робити висновки з власної діяльності.
Які показники шкільної готовності до НУШ?
1. Зріла гра.
Дитина не просто маніпулює іграшками, а розподіляє ролі, вигадує сюжет, у неї добре розвинена уява. Спробуйте додати нові обставини у звичну гру: скажімо, до Чебурашки прилетіли друзі з іншої планети або перукар не просто стриже — сьогодні його запросили до зоопарку причепурити тварин. Наскільки охоче дитина сприйме новий поворот сюжету? Чи здатна вона самостійно розвивати ідею, чи вигадує цікаві деталі?
Звичайна настільна гра «бродилка», у якій потрібно по черзі кидати кубик та пересувати фішки, теж може показати, чи стабілізувалася нервова система дитини. Якщо малюк може спокійно чекати своєї черги та приймає поразку без істерик (трохи засмучується — це нормально), — швидше за все перед вами потенційний першачок.
2. Фізіологічна зрілість.
Філіппінський тест — один з головних критеріїв «шкільної зрілості». Він показує, чи був у дитини «стрибок зростання», який полягає в істотному подовженні рук і ніг. Потрібно попросити сина чи доньку доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Результат досить точно відображає ступінь зрілості організму. Другий тест — на координацію рухів. Дитині треба одночасно правою рукою погладити себе по голові, а лівою — поплескати по животу. Фізіологічна зрілість — важлива, і цей показник не обдуриш. Організм повинен бути готовий витримувати певні розумові та фізичні навантаження. А якщо цього ще немає, дитині доведеться в школі працювати на межі перевтоми.
3. Опосередковані пам’ять та увага.
Чи здатна дитина керувати пам’яттю та увагою? Чи може вона вивчити віршик не мимоволі, а цілеспрямовано? Або утримувати увагу на одному предметі? Від того, як повноцінно починають працювати лобові ділянки кори головного мозку, ці процеси стають опосередкованими, виборчими, довільними. Розвивається логічна пам’ять.
4. Абстрактне мислення.
В активній мові дитини має з’явитися чимало узагальнюючих слів, а також підрядні речення. Формується словесно-логічне мислення замість наочно-схематичного. Найпростіший приклад: майбутній першокласник може вже про щось розмірковувати, щось порівнювати, узагальнювати, не маючи цих об’єктів у полі зору.
5. Самообслуговування.
Якщо дитина не навчена самостійно їсти чи одягатися, у школі ці проблеми створюватимуть додатковий стрес. До того ж прагнення до самостійності, автономії свідчить про те, що малюк налаштований дещо відокремитися від батьків. Він принаймні не почуватиметься без них у класі безпорадним та не проситиметься додому.
Отже, без базових навичок самообслуговування краще почекати зі школою. Але не треба цей пункт перебільшувати. Якщо дитина не може самостійно зав’язати шнурки — це не привід залишатися вдома на рік, досить буде купляти взуття на липучках, які вона вміє застібати. Якщо проблема з ґудзиками — хай куртка буде на блискавці.
6. Комунікаційні навички.
Якщо дитина не вміє знайомитися, гратися і вливатися в нові колективи, варто ще до школи навчити її цього. Майбутній першокласник має вміти просити про допомогу і пояснювати свої потреби. Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі.
7. Криза.
Як не дивно, її початок — це позитивна ознака. Раніше цю кризу називали «семи років», але нині вона настає і в шість. Криза розвивається не через те, що дитина йде до школи і набуває нового статусу, як часто неправильно трактують, а, навпаки, ще до школи свідчить про готовність навчатися, бо є бажанням нового статусу. Може йти фоном негативізм, упертість, але це лише побічні ефекти того, що дитину більше не влаштовує статус малюка. Вона хоче займати те саме місце, що й дорослі, знати про світ так само багато, стати фізично досконалою. Недарма в минулі віки в цей час до дитини починали ставитися як до дорослої людини, яка ще мало що вміє, але має ті самі права та обов’язки, — стає отроком.
Чому «зріла» дитина може бути не готова до школи

     Окрема проблема: частина дітей з достатнім рівнем шкільної готовності не хоче вчитися і робитиме це на низькому рівні. Чому? Причина — негативна мотивація до навчання в школі (її фіксують у кожної 20-тої дитини зі шкільною готовністю). Наприклад, не хочеться розлучатися з батьками чи бабусею, якщо не відвідувала дитсадок, боїться невідомого. Або ж батьки чи старші брати та сестри казали, що школа — то нудно, важко, часто сварять та соромлять. Тож треба подбати ще й про психологічну готовність, мотивувати до навчання. Неправильна мотивація: бо це треба батькам, бо вчитися — «це як робота», щоб не працювати (так сприймають діти фразу «а то станеш двірником»), бо вже виріс.
    Найкраща мотивація першокласника: у школі цікаво, а те, що вивчаєш там, — корисно. Розкажіть, приміром, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземної мовою і це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри тощо.
За матеріалами сайту https://osvitoria.media