19 жовтня 2020 р.

Як захистити вашу дитину в онлайн-додатках?

1️⃣ Конфіденційність

Переконайтеся, що обліковий запис вашої дитини в додатку встановлений як приватний, щоб її сторінку могли бачити лише її реальні друзі.

2️⃣Важливо говорити зі своєю дитиною про те, що вона публікує в Інтернеті та який контент створює. Нагадуйте їй, що вона не повинна ділитися особистою інформацією, такою як електронна пошта, номер телефону, номер школи чи фотографіями чи відео оголеного тіла та ін.

3️⃣Підписники

Якщо обліковий запис у додатку приватний, то відео або зображення можуть бачити лише підписники. Підписники дитини – це переважно друзі та люди, яких вона знає в офлайні. Але іноді діти можуть дозволити незнайомцями слідкувати за їх сторінкою. Поговоріть з дитиною про те, хто може долучатися до її сторінки, і покажіть, як ігнорувати запити від людей, яких вона не знає, або як видалити вже існуючих незнайомих підписників.

4️⃣Блокування

Покажіть дитині як повідомити або заблокувати контент, який її турбує або засмучує. Важливо нагадати своїй дитині, що вона може поговорити з вами чи іншими дорослими, яким вона довіряє, про все, що вона бачить в Інтернеті.

Джерело:stop_sexтинг

16 жовтня 2020 р.

Захистимо учнів: що робити, якщо дітям загрожує онлайн-небезпека

 Подорож в онлайн-світ має бути безпечною! Утім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І ми маємо щось із цим робити.

  На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм викладачам, діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Тож як ми можемо допомогти учням та вберегти їх від розповсюджених онлайн-ризиків?
Попереджений – значить озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.
  Секстинг – це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж. 
Причинами популярності цього явища є доступність гаджетів, брак знань щодо можливих наслідків віртуальних стосунків, особливості підліткового віку та брак уваги.
Наслідки такої поведінки можуть бути дуже небезпечними, хоча діти не замислюються над тим, яким буде результат спілкування. Навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущань серед однолітків.
  Сексторшен – шантаж публікацією сексуального контенту (зображень, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
Наслідки сексторшену неприємно вражають. Згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму. Наслідки цього явища мають однаковий вплив на дівчат і хлопців будь-якого віку. Більшість тих, хто зіштовхнувся з сексторшеном повідомляють про відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
  Онлайн-грумінг – побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
Причинами онлайн-грумінгу можуть стати труднощі у спілкуванні з однолітками, низька самооцінка, обмежена обізнаність щодо ризиків в інтернеті, відсутність контролю за часом з боку дорослих.
Потрапивши в таку складну ситуацію, діти відчувають самотність, відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників. Часто у жертви виникає відчуття провини за те, що трапилося. Дитина може думати, що вона на це заслуговує.
АЛГОРИТМ ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, КОЛИ ДИТИНІ ЗАГРОЖУЄ ОНЛАЙН-НЕБЕЗПЕКА
Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:
  • дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
  • приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо;
  • вимагання;
  • шахрайство;
  • сексуальні домагання, розбещення;
  • демонстрація/поширення порнографічної продукції;
  • вироблення або поширення дитячої порнографії;
  • булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Як має поводитися вчитель, виявивши правопорушення? 
  Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками. Усім має бути зрозуміло, що відбувається, для чого це потрібно. Дуже важливо виконати такі дії:
  1.   Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів.
  2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту.
  3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із домом, або ж звернутися до кіберполіції через їхній сайт.
  4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти шкільний психолог, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда.
  5. Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію – спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у класі.
ДІЇ ВЧИТЕЛЯ, ЯКЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕ ВИЯВЛЕНО
  На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушеннями, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:
  • доведення до самогубства без застосування примусу;
  • кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу);
  • секстинг;
  • реклама, контент для дорослих;
  • спам, нав’язливі повідомлення;
  • неправдива інформація.
    У таких випадках учитель також має вислухати та підтримати школяра. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому учню домовитися з іншою людиною, аби він/вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо.
Якщо ж кривдник продовжує свої дії, потрібно:
  • Рекомендувати дитині завершити спілкування.
  • Зробити скріншоти переписки та зберегти як докази.
  • Звернутися до мережі/платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент/користувача.
  • Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.

Джерело:НаУрок

15 жовтня 2020 р.

САМОСТІЙНІСТЬ ДИТИНИ І ПІДТРИМКА БАТЬКІВ. Як не впасти в крайнощі?

 Якщо дитину вчити, що вона ВСЕ МАЄ РОБИТИ САМА, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему.

Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%.

Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.

Якщо не давати дитині змогу вирішити проблему, і все вирішувати ЗАМІСТЬ НЕЇ (гіперопіка) - вона й не вмітиме це робити.

Якщо не давати дитині права помилитися під час навчання у вирішенні проблеми - вона не навчиться її вирішувати. Можливо навіть, дитина матиме право на сум, але цього недостатньо. Кожна людина має право на помилку під час навчання. Право на спробу самостійно вирішити ситуацію.

Золота середина у вихованні дітей - це ПОЄДНАННЯ САМОСТІЙНОСТІ Й ПІДТИМКИ.

Перш за все, батьки мають вчити дитину самостійності.

Але в той же час - батьки поряд, щоб підтримати дитину, якщо їй поки що складно вирішити проблему самій.

І батьки поряд, щоб розділити сум від відчуття безсилля у дитини, якщо проблему вирішити неможливо, чи якщо втрата непоправна...

Кожен має право відчувати будь-яку емоцію (але важливо проявляти емоції в безпечній формі).

Людина сумує, якщо їй складно, це нормально.

Проявивши сум, стає легше, і можна рухатись далі, а не закупорювати почуття подалі, щоб вони потім вибухнули емоційним зривом чи проблемами зі здоров'ям.

Чим менша дитина - тим важче їй стримати свої емоції, вона відчуває і тут же їх проявляє (сумую - плачу), це нормально, забороняти емоції не варто (вони нікуди не подінуться, лише глибше приховаються).

З віком мозок росте і може стримувати прояв емоцій: уже в 7-8 років дитина може відчути сум, але не проявляти його відразу, а проявити пізніше - в безпечному середовищі, людям яким вона довіряє.

Так вона вчиться контролювати емоції та поводитись соціально прийнятно відповідно до ситуації.

Але важливо, щоб сум таки знайшов потім вихід, у вигляді слів чи сліз, поряд з людьми яким довіряє (в першу чергу, з батьками).

"ТИ МОЖЕШ САМ(САМА). Я ПОРЯД" - це якщо коротко говорити про виховання дітей.

Джерело: Не бий дитину

12 жовтня 2020 р.

Як зберегти відносини з підлітком?

 Намагайтеся і вчіться:

• БУТИ на його стороні завжди;

• вміти СЛУХАТИ, не перебиваючи, коли підліток щось розповідає, щоб він міг виговоритися і не боявся, що у відповідь на будь-яку його фразу ви будете протягувати якісь свої виховні ідеї ( «Ось бачиш! А я говорила!»);

• вміти МОВЧАТИ, коли дитина не хоче нічого розповідати;

• вміти ВІДМОВЛЯТИ, коли це необхідно, відмовляти твердо, але доброзичливо;

• вміти ВІДПУСКАТИ і ДОВІРЯТИ, коли дитина починає жити своїм «особистим» життям (друзі, подруги, поїздки, листування);

• вміти ДОМОВЛЯТИСЯ з дитиною, не доводячи ситуації до конфлікту (йому завжди щось потрібно від вас, а вам - від нього: «Не будеш допомагати - не отримаєш кишенькових грошей»), і дотримуватися домовленостей;

• СТВОРИТИ такі умови, щоб у дитини не було причин брехати вам (причин брехні три: страх, вигода і психопатологія, дві з них ви в силах виключити, третю - вилікувати);

• ВИКЛЮЧИТИ зі спілкування запитання на кшталт:

- «Як справи в школі?»,

- «Ти чого мовчиш?»,

- «Ти чого такий сумний?»,

- «Ти чого такий брудний?»,

- «Я дивився електронний щоденник і хочу поговорити про це ... »та інше;

• розмовляти не повчаючи, СПІЛКУВАТИСЯ на рівних;

• навчитися розмовляти НЕ ПРО ШКОЛУ, а про життя взагалі;

• не намагатися контролювати все в житті підлітка (це все одно неможливо), а виховати так, щоб він знав, як правильно реагувати на позаштатні ситуації (насильство, алкоголь, наркотики та інше);

• навіть караючи, робити так, щоб дитина не сумнівалася, що ВИ ЇЇ ЛЮБИТЕ.

З книги М. Лабковського «Хочу і буду».

Як вчителям підтримувати свій емоційний ресурс?

 Як вчителям підтримувати свій емоційний ресурс, бути здоровими та сповненими енергії, попри всі виклики навчання в новим умовах?

Ми підготували для вас кілька корисних порад:

😌 Створіть простір для усамітнення. Мати простір вільний від інших людей — обов'язкова умова відпочинку та відновлення. Це може бути зручне крісло, пінна ванна, або ж тихий скверик... і ви з горнятком кави/доброю книжкою/улюбленою музикою в навушниках. Дозволяйте собі частіше такі усамітнення.

Робота вчителя — це постійна взаємодія з великою кількістю людей, обмін емоціями. І для гарного самопочуття дуже важливо поповнювати енергію.

🤗 Переключайтесь на нові емоції чи враження:

🧘‍♀️ виділіть час на спорт. Це може бути домашнє тренування під відео або самостійно

🥗 приготуйте собі щось смачненьке та корисне

🎼 слухайте приємну музику, танцюйте

🎥 подивіться улюблені фільми чи серіали.

Час від часу всі ми переживаємо стрес. Мати переживання, особливо у складні періоди — нормально. Однак, щоб тривожні думки не залишались з вами надовго, змінюйте фокус вашої уваги.

🌙 Лягайте в один і той же час та приділяйте сну 7-8 годин на добу. Робота, хатні справи, піклування про близьких займає багато часу, проте ваші рідні і ви будете точно щасливішими, якщо добре себе почуватимете 🙂

Залишайтеся, будь ласка, здорові ❤️

ДЖЕРЕЛО:UNICEF UKRAINE

ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ У РЕАКЦІЇ ДІТЕЙ НА СТРЕС

Коли дівчатка і хлопчики засмучені, свій стан вони можуть проявляти не однаково. Дівчатка в такому випадку, швидше за все, розплачуться, в той час як хлопчики, цілком імовірно, у щось вдарять або втечуть. Чому ж існують такі відмінності? Відповідь може виявитися набагато більш конкретною, ніж ви думаєте.

Боротися або бігти

«Боротися або бігти» - це природна адаптаційна реакція організму у відповідь на загрози, які сприймаються людиною, будь то серйозна небезпека для життя і здоров'я, наприклад, така, як автомобільна аварія, або ж загроза для своєї власної самооцінки - така, як значне життєве випробування. Суть того, що відбувається, полягає в тому, що організм (тіло) готується захищати себе від небезпеки, що насувається, або ж вирішує від неї втекти.

При цьому відбуваються наступні фізіологічні зміни:

серце починає битися швидше, щоб скоріше доставити кров до м'язів, мозку і, як наслідок, підвищується тиск;

дихання стає глибоким і частим, що забезпечує великою кількістю кисню, щоб організм міг виробити додаткову енергію від підвищення цукру в крові у цей момент;

розширюються зіниці очей, щоб краще бачити, як насувається небезпека.

Хоча дівчатка теж відчувають таку відповідь, як боротьба або втеча, хлопчики переживають більш потужну активацію цієї фізіологічної реакції на сприйнятий стрес. Коли хлопчик стикається з ситуацією, яку розцінює як загрозливу, він може відреагувати раптово і його поведінка стане проблемою для оточуючих. Тому, дітей треба вчити керувати сильними емоціями та, якщо ніхто не показав хлопчикові, як контролювати свою реакцію, він не зможе зрозуміти, чому ж іншим людям так не подобається його поривання.

До стратегій, які можуть допомогти хлопчикам керувати своєю реакцією на стрес, у тому числі належать наступні:

Коли ваш маленький син схвильований, заохочуйте його пробігтися вздовж периметру ігрового майданчика або покидати чим-небудь у створені для цього мішені.

Хлопчика більш старшого віку вам вже потрібно буде навчити, як керувати своїми раптовими сплесками емоцій. Важливо допомогти дитині навчитися опановувати це хвилювання, розуміючи при цьому, що реакція абсолютно нормальна і навіть необхідна. Чого не повинно статися, так це того, що хлопчик засвоїть, що він взагалі не повинен реагувати, тому важливо, щоб він зрозумів, що його реакція має знаходитись у відповідності з ситуацією. На дитячому майданчику зовні він може бути гучним і галасливим, але всередині себе самого він повинен використовувати більш спокійний голос.

Єдина частина відповіді «боротьби або втечі», яку можна усвідомлено контролювати, - це дихання. Уповільнення частоти дихання сприяє також і уповільненню інших реакцій організму. Йогівське дихання - це відмінний спосіб допомогти хлопчикам навчитися контролювати свої фізичні реакції, причому освоїти цю методику можуть навіть наймолодші діти. Єдине, вам потрібно проконтролювати, щоб ваш син не дихав занадто глибоко, оскільки це стане зайвою гіпервентиляцією.

Якщо ви попросите хлопчика зупинитися на місці і відповісти на питання, це допоможе йому краще подумати над ситуацією. Існує все більше й більше доказів того, що детермінанти мозкового кровотоку у хлопчиків пов'язані з симпатичною нервовою системою, а у дівчаток - з парасимпатичною. Це означає, що якщо постояти трохи або вийти на вулицю, де більш свіже й прохолодне повітря, то така дія дійсно по-справжньому може поліпшити здатність хлопчиків мислити ясно.

Якщо ви хочете привернути увагу хлопчика, вам, швидше за все, для цього знадобитися використовувати більш гучний голос. Не крик, а просто голос трохи голосніше. Розмова з засмученим хлопчиком дуже тихим голосом може означати, що він навіть не чує, про що ви йому говорите.

Турбота та підтримка

Професор UCLA, доктор Шеллі Тейлор та її колеги припустили, що жінки, і зокрема дівчата, можуть бути менш схильні реагувати на стрес потужною відповіддю «боротися або бігти». Незважаючи на те, що на таку реакцію в певних ситуаціях здатні всі дівчатка, все-таки в більшості випадків, швидше за все, вони дадуть відповідь тим, що Тейлор та її колеги назвали реакцією «турбота і підтримка».

Дівчатка в стані стресу, більш імовірно, звернуться до інших дівчаток за підтримкою і захистом одна одної від погрози, що ними сприймається. Саме соціальна підтримка допомагає їм керувати своєю реакцією на стрес. Однак, в інших ситуаціях така виражена схильність покладатися на соціальну підтримку, може поставити дівчаток під загрозу. Наприклад, під час тестування або контрольної роботи в школі прохання про допомогу і підтримку буде недоречним, оскільки буде розцінюватися учителем, як певна хитрість в спробі дізнатися правильні відповіді в однокласниці.

Якщо ви підозрюєте, що ваша дочка стривожена у зв'язку з майбутнім тестуванням, важливо втрутитися перш, ніж проблема посилиться ще глибше. Ви можете допомогти дочці, навчивши її способам розслаблення в умовах стресу.

Стратегії, які допомагають дівчаткам справлятися з їх тривожністю і хвилюванням в стресових ситуаціях, можуть бути наступними:

попросіть вчителя, щоб під час контрольної їй дозволялося вставати з-за столу і підходити до вікна, це допоможе знову сфокусувати увагу і відновити внутрішній спокій;

навчіть її практикувати глибоке дихання або «дихання животом», сидячи за робочим столом;

навчіть її використовувати візуалізацію, щоб вона могла уявити мирне, заспокоююче місце;

все це, як правило, буде корисним для школярки, і вона зможе заспокоїти себе і зосередитися в стресовій ситуації іспиту.

Є також і більш загальні стратегії роботи з дівчатками, наприклад, наступні:

якщо ви хочете привернути увагу дівчинки, ви повинні використовувати тихий і спокійний тон голосу, який не викличе в неї ще більшого хвилювання;

в подібній ситуації найгірше те, що буває важко виявити, наскільки сильно засмучена і схвильована дівчинка, оскільки в проявах вона може бути дуже тихою. Першою яскравою ознакою того, що вона серйозно засмучена, може стати її плач або неможливість відповісти на просте питання. Під час реакції «турбота і підтримка» кров спрямовується в центр тіла, подалі від великих м'язів і дівчинці важче рухатися. Тому так часто складно розпізнати їх переживання і помітним стає лише вже глибокий стан.

Висновок

Розуміння відмінностей у фізіологічних і емоційних стресових реакціях між хлопчиками і дівчатками дозволяє батькам і педагогам більш тонко підбирати свої відповіді та стиль спілкування з ними в період стресу, а також допомагає дітям сформувати ефективні копінг-стратегії (стратегії подолання).

Джерело:childdevelop

14 вересня 2020 р.

Суїцид. Вихід є!

 Усі батьки хочуть вірити, що суїцид не стосується їхньої сім'ї та дітей. Але насправді це може трапитися з ким завгодно та коли завгодно. Всупереч стереотипам, розмова про суїцид не підштовхне до його скоєння, але виявить тривожні ознаки та зможе допомогти дитині 

Через пандемію #COVID19 в Україні, на жаль, зросла кількість звернень на дитячу лінію від підлітків, що мають суціїдальні симптоми.

Ключ до складної розмови про це — довіра та відкритість. Пам'ятайте, що діяти — це завжди найкращий вихід.


Джерело: UNICEF Ukraine

4 вересня 2020 р.

Чат-бот «Кіберпес» - захисти себе від кібербулінгу!

 Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України з червня 2020 року запустило чат-бот «Кіберпес». У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті «Кіберпес» можна знайти інформацію про те:

  • що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
  • як визначити контент, що містить кібербулінг;
  • що робити, якщо вас кібербулять;
  • як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
  • як попередити кібербулінг;
  • як не бути кібербулером.

https://chats.viber.com/kiberpes

https://t.me/kiberpes_bot

Джерело: https://www.kmu.gov.ua

3 вересня 2020 р.

Емоційний інтелект

Навчання без розвитку емоційної складової інтелекту може викликати труднощі в побудові стосунків, розумінні власних потреб і бажань, визначенні свого місця в соціумі.
Тому в Новій українській школі так багато уваги приділяється розвитку емоційного інтелекту школярів, а саме навчити учнів будувати ефективні відносини з іншими та розуміти власні емоції.

Джерело:nus.org.ua


КАЗКА «ХЛОПЧИК І ТЕЛЕФОН»

Мета казки: формування в дітей духовних та сімейних цінностей; виховання любові до батьків; профілактика комп’ютерної, ігрової залежності в дітей.


 Жив собі один Хлопчик, розумний, спортивний та добрий у глибині душі. Щоправда, трохи впертий. А може, це нерозтрачена на корисні справи завзятість із нього вилазила? У школі Хлопчик добре вчився, спортом займався, у шахи грав і навіть музику вивчав.

 І все в його житті було б добре, якби... Якби не ТЕЛЕФОН, який хлопчикові подарували на день народження на літніх канікулах. Телефон був новий, довгоочікуваний, сучасний і... дуже хитрий! Він заманював Хлопчика музикою з усього світу, а ще вабив різними-різними іграми, щодня задаровуючи Хлопчика все більше та більше. Та з часом влада телефону над дитиною ставала все міцнішою і сильнішою.

 І Хлопчик щодня спілкувався з хитрим пристроєм усе частіше та довше, забуваючи про справжніх друзів, про вірного собаку, про світ книг та красу природи. Минуло зовсім небагато часу, і потрапив Хлопчик у полон телефонний, у залежність від хитрого пристрою, та так, що ні хвилини без нього обійтися вже не міг!

 Але, треба сказати, що телефон був розумним і підступним: і виду не подавав, що командує хлопчиськом: дозволяв натискати будь-які кнопки, вражав дивами зв’язку й чарівною мережею Мага-Інтернету, непомітно утримуючи Хлопчика все довше і довше у своїй владі. А хлопчисько почував себе справжнім володарем телефону, супер-переможцем ігор, проводячи з підступним пристроєм годину за годиною, день за днем, не помічаючи, як летить час. Час його життя...

 Батьки вмовляли сина відволіктися від хитрого телефону, переконували, сперечалися. Але... зачарований Хлопчина нікого не хотів навіть слухати. До того ж, телефон шепотів йому на вухо: «Я твій вірний, цікавий та найкращий друг. Я завжди буду з тобою. Пограймо ще!».

 У батьків хлопчика більше не було сил, слів і терпіння, щоб відмовити сина від спілкування з телефоном. А може, не було вільного часу. А може, підступний пристрій їх теж зачарував, домовившись із їхніми комп’ютерами та телефонами, бо батьки хлопчика більше займалися своїми ґаджетами, ніж сином чи книжками?!

 Вони мовчки купували й приносили Хлопчикові їжу і речі, залишаючи це в кімнаті сина і... старіли, старіли..., адже час життя минає занадто швидко. Але Хлопчик цього не помічав. Він навіть їв, не відриваючись від екрана, від гри, одночасно слухаючи музику. Натискав кнопки і дбайливо стежив, щоб у штучного приятеля не розрядилася батарея. Так минуло багато часу... 

 І ось одного разу на звичному місці їжі та води не знайшлося. Хлопчик відчув спрагу та голод, але відірватися від телефону не зміг. Але і наступного дня їжа не з’явилася. І тоді він уперше за довгий час прислухався до дивної тиші: батьків і пухнастого друга — собаки теж не було. Їх просто ВЖЕ не було... Зовсім не було...

 Хлопчик, відчуваючи щось незвичайне, відклав телефон та озирнувся навколо. Він підійшов до вікна і з подивом подивився на вулицю. Усе дуже змінилося. Усе! За вікном були нові будинки, незнайомі люди, нові машини, магазини, газони. Біля під’їзду весело сміялися діти. Незнайомі діти. Біля них стояла жінка похилого віку. І раптом... зачарований Хлопчик упізнав у ній сусідську дівчинку! І подумав: «Коли це вона встигла так вирости, та ще онуків завести, що ж сталося?». Потім далі він побачив афішу, яка запрошувала на концерт відомого музиканта. Щось знайоме було в особі скрипаля.

— Так це ж Борис із мого класу! — вигукнув зачарований Хлопчик. — Оце дива!

 Телефон загудів, нетерпляче і наполегливо вимагаючи до себе уваги. «Іди грати швидше! Скоріше! — пролунала його команда в голові у зачарованої дитини. Хлопчик ступив крок до хитрого пристрою, як раптом... у помутнілому від часу дзеркалі він побачив дивного кудлатого типа з бородою. Хлопчик відсахнувся в інший бік, кудлатий тип відсахнувся також. Тоді, долаючи страх, він підійшов до дзеркала і... з жахом зрозумів, хто це! Це був він, але не зовсім він! У цвілій потертій дитячий сорочці!

 Телефон наполегливо задзвонив, але... Але бородатому Хлопчику вже було не до нього. «Де я, хто я? Що відбувається?», — злякано подумав він і швидко увімкнув телевізор. На екрані ведуча одного з численних каналів надала слово відомому вченому-екологу, захиснику природи. «Так це ж Дмитрик із паралельного класу», — прошепотів, ледь не плачучи, бородатий хлопчик. Та раптом зрозумів, що, загравшись із телефоном, не помітив, як життя його пройшло повз нього. Як промайнуло дитинство без друзів і веселощів, без спортивних змагань і пісень біля багаття, без походів до веселого цирку та весняного парку, без квача і доганялок, без цікавих книг і вірного собаки, без літнього сонця і пляжу, без сніжної зими і новорічної ялинки,... без... без... без усього! Без нічого промайнуло його життя... марно...

 Бородатий старий Хлопчик гірко заплакав і з люттю відкинув від себе хитрий пристрій. Телефон на льоту зачепив настінний календар, і вони вже разом, зробивши кульбіт у повітрі, упали на підлогу. Календар зашурхотів, гортаючи численні сторінки, а скривджений телефон розтанув у повітрі на очах здивованого бородатого хлопчика.

 А тим часом календар, ще раз перегорнувши свої листочки, зупинився на дні народження хлопчика, того самого року, коли йому подарували хитрий пристрій. Напередодні літніх канікул.

 І... раптом щось сталося. Ніби таємнича сила перевернула хлопчиська в повітрі, скидаючи з нього тягар років і бороду, і дбайливо поставила на ноги.

 До кімнати увійшла матуся, погладила його по голові й запитала, чи зробив він уроки. Хлопчик здивовано подивився на неї і несподівано обійняв: «Мамочко, це ти? Який я радий! Який я щасливий! Ти тут! Ти поряд! Я так за тобою скучив! — із побоюванням запитав, — Мамо, а у мене бороди немає?».

— Коли-небудь буде. Коли виростеш! — усміхнулася матуся.

— Точно її немає? — перепитав хлопчик.

— Не вигадуй. От жартівник! — відповіла мама. — Збирайся, імениннику, підемо тобі планшет або телефон з відеоіграми купувати. Папа дозволив, погодився.

Хлопчик раптом зблід: «Ні, ні, тільки не телефон! Тільки не планшет! Ви мали рацію, коли казали, що краще велосипед! Або ковзани! Або футбольний м’яч! А можна енциклопедію! А можна просто всією сім’єю піти з нашим чудовим кумедним собакою в парк! Гуляти і розмовляти, дивитися на небо, їсти морозиво та сміятися».

 Матуся з подивом подивилася на сина. А він, пригорнувшись до неї, виголосив якісь несподівано дивні, дорослі слова: «Адже ми так довго не спілкувалися. Цілу вічність! А час життя минає занадто швидко».

 📌 Запитання для обговорення казки

1. Чи сподобалася вам казка? Чим саме?

2. Про що ця казка?

3. Яка її ключова думка?

4. Які помилки зробив Хлопчик під час користування телефоном?

5. Що б ти порадив цьому Хлопчику?

6. Чи вважаєш ти, що комп’ютерні ігри — це сучасна проблема? Чому?

7. Назви позитивні та негативні сторони захоплення дітьми комп’ютерними іграми, Інтернетом, різноманітними ґаджетами.

8. На твій погляд, які є в житті людини, дитини більш корисні (для здоров’я, досягнення успіху в житті, суспільстві) захоплення та більш доцільне використання вільного часу?

9. Назви декілька альтернативних комп’ютерним іграм занять.

10. Що головне зрозумів Хлопчик із казки?

11. На твою думку, чи важлива в житті сила волі людини? А цілеспрямованість, самоконтроль?

Автор: І. В. Гармаш