Процес дорослішання підлітків

     Підлітковий вік - непростий період у житті. Діти у цей час особливо потребують підтримки та розуміння. 

    Давайте розглянемо, що підліткам допомагає та позитивно впливає на процес дорослішання, а що ускладнює проходження через цей період життя.

10 ключових принципів, якими має керуватися школа у боротьбі з булінгом

✔️Повага. Всі працівники школи є зразком наслідування для дітей. Тому вони мають показувати приклад поважного ставлення до інших.

✔️Заборона дискримінаційної мови. Образливі слова, жарти, дискримінуючі висловлювання щодо національностей, віросповідань тощо мають бути заборонені.

✔️Розуміння і прийняття інакшості. Інакшість учнів та всього персоналу має бути роз'яснено уникаючи оціночних суджень та позитивно прийматися у колективі.

✔️Вислухати кожного. Думки батьків, вчителів, дітей мають бути враховані у розробці стратегії з протидії булінгу. Учні зможуть розповісти про булінг, якщо будуть впевнені, що їм повірять.

✔️Включеність усіх. Усі діти, незважаючи на особливості, мають бути включені в усі шкільні активності.

✔️Розуміння. Усі шкільні працівники, діти, батьки мають знати, що таке булінг, а що - ні.

✔️Миттєва реакція. Реагування на булінг має бути миттєвим. Діти повинні бути долучені до прийняття рішень щодо того, якою ця реакція має бути.

✔️Довіра. Всі, хто повідомляють про булінг, мають сприйматися серйозно.

✔️Обізнаність. Усі учасники навчального процесу мають чітко розуміти, кому і як повідомляти про булінг.

✔️Чітка політика. Політика школи щодо боротьби з булінгом широко і активно просувається серед працівників шкіл, учнів та їхніх батьків.

Як співчувати...

     Слово "співчуття" буквально означає "переживати з кимось". Співчуваючи, ми співпереживаємо, проходимо через призму власних страждань та мороку. Бо лише пізнавши власні страхи, ми здатні зрозуміти страхи інших. 

    

    Тож нехай нам завжди вистачає сил не впасти у засудження та звинувачення, щоб прийняти близьких та коханих людей та сказати: "Я поряд. Розумію тебе, це жахливе відчуття."

Шкода вербального насильства для дитини

    Уявіть себе дитиною, якій погрожують або на яку кричать через незначну помилку. Що б ви відчували в такій ситуації? Сором? Приниження? Страх припуститися помилки ще раз і бути за це покараним? Можливо, ви б відчували, що вас не люблять?

    Вербальне насильство, або усні образи, – одна з найпоширеніших форм насильства над дітьми. І батьки часто ігнорують це, видаючи вербальне насильство за «дисциплінування» або «суворі прояви любові». Розгляньмо наслідки, до яких може призвести вербальне насильство в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Короткострокі наслідки вербального насильства над дітьми

    Шкода, спричинена вербальним насильством, не помітна зовні, але чинить значний вплив на психіку людини. Дітям буває складно подолати ці наслідки. Які ж короткострокові ефекти вербального насильства?

1. Звичайна або хронічна депресія

- Якщо Ви кричите на дитину або ображаєте її, це може призвести до таких негативних наслідків:

- у дитини може розвинутися комплекс неповноцінності, вона може стати замкнутою;

- такий стан здатен перейти в хронічну форму, якщо вербальне насильство трапляється часто й упродовж тривалого часу.

2. Погіршення фізичного й розумового розвитку

Коли в дитини послаблюється впевненість у собі, то погіршуються її розумові і фізичні показники: 

- якщо батьки говорять дитині: «Я знаю: ти переможеш у змаганні», це допомагає їй бути впевненою незалежно від результату змагань;

- і навпаки, якщо батьки говорять дитині: «Маєш погану витривалість», та нервуватиме через те, що їй пророкують поганий результат. За таких умов не виключена висока ймовірність того, що дитина програє, підтверджуючи передбачення батьків.

3. Формування комплексу неповноцінності

Коли на дитину постійно кричать, вона починає вірити, що з нею щось не так:

- у неї формується комплекс неповноцінності, вона відчуває, що її однолітки перевершують її в усьому;

- коли вона починає відчувати, що вона в чомусь гірша за однолітків, це змушує її саму вдаватися до насильства.

Довгострокові наслідки вербального насильства

    Діти, які тривалий час схильні до вербального насильства, страждають від хронічних фізичних і психічних розладів. Розгляньмо найпоширеніші з них.
1. Проблеми зі здоров'ям

Депресія призводить до «ланцюга заміщень», при якому дитина стає схильною до переїдання або, навпаки, втрачає апетит. Це впливає на ріст і розвиток її організму: кісток, м'язів та життєво важливих органів. Таким чином, із часом дитина стає дедалі слабшою.

2. Невпевненість у собі

Самооцінка та впевненість у собі мають важливе значення для вдалої кар'єри та успішного особистого життя. Низька самооцінка та невпевненість у собі можуть призвести до розчарування й депресії.

3. Почуття безнадійності

У дітей, які часто піддаються словесним образам, не формується позитивний погляд на життя. Вони не впевнені в собі, що може викликати в них проблеми в майбутньому.

4. Схильність до залежностей

Наявність життєвих цілей часто утримує нас від вживання алкоголю й наркотиків. Простіше кажучи, голодна людина шукатиме їжу, а та, котра відчуває депресію, – речовини, що викликають звикання й утримують її подалі від реальності.

5. Асоціальна поведінка

Очевидно, найгіршим наслідком вербального насильства є те, що діти, які його зазнали, виростають психічно травмованими дорослими. Дослідження показали, що багато злочинців у дитинстві піддавалися вербальному насильству, і в них простежується тісний зв'язок між дитячою психічною травмою та схильністю до злочинів.

Емоційне й вербальне насильство

    Іноді словесні образи також можуть бути проявами емоційного насильства. Часто емоційне насильство проявляється в жорстокому поводженні або нехтуванні дитиною. Емоційне насильство можуть виявляти батьки або близькі. Емоційне насильство серйозно шкодить когнітивному, емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини. Іноді батьки виявляють емоційне насильство, навіть усвідомлюючи наслідки своєї поведінки. Однак здебільшого вони не усвідомлюють загрози для дитини унаслідок своїх дій.

Розгляньмо деякі дії батьків – прояви емоційного насильства:

1. Ігнорування дитини.

- можливо, Ви проводите недостатньо часу з дитиною, і тому вона почувається самотньою;

- Ви фізично перебуваєте поруч із дитиною, але при цьому не звертаєте на неї жодної уваги. Від цього вона теж може відчувати самотність;

- дитина може думати, що ви її ігноруєте, якщо уникаєте зорового контакту з нею під час розмови або не звертаєтеся до неї по імені.

2. Ігнорування потреб дитини

- ігнорування потреб дитини може виявлятися в простих діях, наприклад, висміюванні її в присутності інших людей. Для Вас це дрібниця, але для дитини може мати серйозні довгострокові наслідки;

-Ви можете ігнорувати фізичні потреби дитини, відмовляючись обіймати й торкатися її. Крім того, Ви можете ігнорувати її основні потреби й бажання.

3. Ізоляція дитини

- ізоляція дитини означає, що батьки регулярно забороняють їй спілкуватися з друзями й однолітками. Також сюди належать ситуації, коли дитині не дозволяють спілкуватися з кимось із членів сім'ї або родичами;

- ізоляція дитини також включає випадки, коли їй обмежують свободу пересування як різновид покарання (наприклад, забороняють гуляти на вулиці або виходити зі своєї кімнати). Багато батьків карають дітей, обмежуючи їх пересування, проте, якщо це відбувається занадто часто, то переростає в емоційне насильство.

4. Експлуатація дитини

- батьки можуть проявляти емоційне насильство над дитиною й маніпулювати нею, коли спонукають її брати участь в аморальних або протизаконних діях;

- у деяких випадках дитину можуть спонукати до таких дій сторонні люди без відома батьків;

експлуатація дитини може включати випадки маніпуляції з боку батьків, що призводять до асоціальної поведінки дитини. Батьки можуть змушувати дитину брехати, красти тощо.

5. Словесні образи й вербальне насильство

- словесні образи також можуть чинити сильний і тривалий вплив на психіку дитини;

- вербальне насильство включає глузування, спроби присоромити дитину, приниження тощо. Також сюди належать ситуації, коли дитині хтось погрожує.

6. Залякування дитини

- батьки або близькі родичі можуть залякувати дитину, щоб змусити її підкоритися. Це одна із форм емоційного насильства;

- батьки можуть різними способами залякувати дитину. Це може бути дія, яка ставить дитину в незручне або небезпечне становище. У неї можуть забрати улюблену іграшку, забороняти контактувати з домашнім улюбленцем або навіть рідним братом, поки вона не підкориться;

- дитина може відчувати страх, коли батьки ставлять перед нею нереальні очікування. Дитина побоюється покарання, оскільки, на її думку, не відповідає цим очікуванням.

Як запобігти емоційному насильству

    Зрозуміло, усі батьки люблять своїх дітей. Однак вони можуть проявляти емоційне насильство у ставленні до них, зокрема через необізнаність. Навіть ідеальні батьки іноді кричать на своїх дітей або ігнорують їх. Коли такі випадки трапляються один раз, вони не спричиняють серйозних наслідків. Але якщо вони регулярні, то переростають в емоційне насильство над дитиною.

    Хоча від емоційного насильства не застрахована будь-яка сім'я, є деякі ситуації, які можуть спровокувати його:

- батькам, які відчувають фінансові проблеми, важко забезпечити навчання дитини. У такій сім'ї дитина може стикатися з емоційним насильством;

- батьки в неповних сім'ях можуть почуватися занадто обтяженими турботами про дитину й відповідальністю за неї. Вони можуть говорити про те, що розчаровані дитиною, тим самим ображаючи її;

- у випадку розлучення батьків дитина також має високий ризик зазнати емоційного насильства. Батьки можуть бути дуже зайняті процесом розлучення й ігнорувати емоційні потреби дитини.

    Тому якщо Ви турбуєтеся про добробут своєї дитини, прагнете, аби вона виросла гарною людиною, постарайтеся не вдаватися до словесних образ на її адресу. Також навчіть її протистояти образам. Регулярно говоріть дитині, що Ви її любите й цінуєте. Будьте позитивними з нею, і в разі тих чи інших непорозумінь залишайтеся на її стороні.

За матеріалами сайту https://childdevelop.com.ua

Кодекс асертивності

  Асертивність (агл. assertion) — здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини.

 Асертивна поведінка має основні складові:

1. Прийняття на себе відповідальності за власну поведінку. 

2. Демонстрація самоповаги і поваги до інших людей. 

3. Ефективне спілкування. В даному випадку головними є три наступних якості: чесність, відкритість і прямота у розмові, але не за рахунок емоційного стану іншої людини.

4. Демонстрація впевненості та позитивної установки. Асертивна поведінка передбачає розвиток впевненості та позитивної установки. 

   Асертивність передбачає наявність суб’єктивної установки на самого себе, соціальної готовності до здатності адекватно реалізовувати власні прагнення. Впевнена поведінка не означає придушення агресивних почуттів, вона сприяє редукції агресивної поведінки й зниженню приводів для агресії. У той же час асертивна поведінка передбачає «неагресивну впевненість».

Протидія булінгу

«Кричи та біжи»: 10 потенційно небезпечних ситуацій для дитини

Іноді дитині просто важливо знати, що якісь ситуації можуть бути потенційно небезпечними, причому це може статися не тільки з нею. Розбираємося, у яких випадках дитину потрібно навчити кричати, тікати або просити допомоги.

 «Здається, хтось занадто близько стоїть»

У черзі або в транспорті ця людина начебто притулилася до тебе: ти намагаєшся відійти від неї, однак вона робить крок ближче. Розвернися, подивися цій людині в очі і скажи: «Мені потрібно більше місця, відійдіть від мене, не чіпайте мене, не підходьте так близько». Не звертай уваги, якщо вона почне обурюватися, звинуватить тебе в тому, що ти перебільшуєш або назве тебе дурним (-ою).

ПАМ’ЯТАЙ: «Твоє тіло – твоє діло».

 «Здається, тебе хтось переслідує»

За тобою хтось йде і не відстає, ти зупиняєшся – і він теж, при цьому робить вигляд, що дивиться в інший бік або комусь дзвонить. Він звертає за тобою в усі провулки або двори, і в нього якийсь дивний погляд. Різко озирнися крикнувши: «Досить за мною йти» – і біжи йому назустріч.

ПАМ’ЯТАЙ: «У питаннях безпеки немає  місця для сорому».

 «Незнайомець схопив твою річ і втікає»

Можливо, це дорога або важлива для тебе річ, але бігти за незнайомим дорослим може бути небезпечно. Кричи якомога голосніше: «Поклади, це моє! Допоможіть, він украв мою річ!» Проси навколишніх дорослих про допомогу, але самостійно не біжи за злодієм.

ПАМ’ЯТАЙ: «Ти важливіший/важливіша, ніж твої речі».

 «Твої друзі пропонують поділитися таємницями на інтимні теми»

Тобі пропонують показати одне одному інтимні частини тіла, подивитися фото, на яких вони зображені, або помацати їх і нікому потім про це не говорити. І не важливо, хто пропонує: друг, дитина або дорослий, вихователь, лікар або тренер.

ПАМ’ЯТАЙ: «Твоє тіло належить тільки тобі». Порушення інтимних кордонів не повинно бути секретом від батьків.

 «Не завжди потрібно чекати інструкції від дорослих»

У громадському місці мама відійшла до магазину або в туалет і сказала почекати її, а в цей момент оголосили евакуацію й усіх терміново попросили вийти з будівлі. Здається, треба бігти за мамою або стояти й чекати її, але під час евакуації не можна втрачати ні хвилини, тому не чекай і терміново йди до виходу. Мама знає це правило і буде шукати тебе в безпечному місці. Добре, якщо в таких поїздках у тебе з собою буде заряджений телефон або годинник з GPS-маячком – щоб мамі було простіше з тобою зв’язатися.

ПАМ’ЯТАЙ: «Спочатку безпечне місце, потім усе інше».

 «Після компліментів складно відмовити в проханні»

«Який ти розумний, як гарно в тебе виходить, я ніколи так не зміг би, ти найкращий, ти красивий, краще за тебе це ніхто не вміє робити, я звернувся б із цим питанням тільки до тебе» – ці слова сильно підкуповують: коли людина добре до тебе ставиться, їй складніше відмовити. Але комплімент – це озвучування твоїх достоїнств, це правда, яку помітили інші й сказали тобі. За компліментом не має бути прохань.

ПАМ’ЯТАЙ: «Приймаючи компліменти, ти нічим не зобов’язаний людині».

 «Тобі неприємні обнімашки від родичів»

Або поцілунки тітоньки, або розмови про твою успішність за столом, або питання про твої симпатії, або коментарі про «дурні» інтереси, або жарти про твою зовнішність. Є багато речей, які доводиться терпіти як від родичів, так і від друзів. Але так не повинно бути. Якщо тебе щось зачіпає або порушує особистий простір, скажи про це.

ПАМ’ЯТАЙ: «Ти не зобов’язаний терпіти».

 «Ти обіцяв зберігати секрет, але він загрожує чиїйсь безпеці»

Тебе вчили зберігати секрети. Але що, якщо секрет загрожує чиїйсь безпеці? Що, якщо ти в компанії хлопців, які хочуть приховати злочин: щось украсти, зламати, комусь нашкодити? Ти проти, але тебе змушують тримати небезпечну інформацію в таємниці. Чи потрібно тримати обіцянку?

ПАМ’ЯТАЙ: «У ситуаціях, які загрожують твоїй безпеці, можна брехати: «Я нікому не скажу». Але розкажи про те, що трапилося дорослим».

 «Ти соромишся»

Люди соромляться перепитувати, відмовляти, говорити, що їм щось незрозуміло, що їжа їм не подобається, що у них інший смак, що їхня думка відрізняється від думки більшості і так далі. Але запам’ятай: чого б ти не соромився в житті, якщо це стосується твоєї безпеки, у небезпечних ситуаціях сорому немає місця.

ПАМ’ЯТАЙ: «Можна не відповідати, втікати без пояснення, кричати, відмовляти в проханнях і робити все, щоб захистити себе».

 «А що, якщо мені просто здається?»

Іноді ти не впевнений у тому, що небезпека справді є. Чи варто привертати до себе увагу, кричати, зупиняти людей, відмовлятися допомогти бабусі чи не брати подарунків від перехожого, обходити стороною групу людей, навіщо думати про небезпеку там, де її ще немає?

ПАМ’ЯТАЙ: «Довіряй собі. Правила безпеки створені для того, щоб не потрапити в небезпечну ситуацію».

Ольга Бочкова, засновниця Академії дитячої безпеки

Статистика звернень до Національної дитячої “гарячої” лінії

 Аналіз статистики звернень до Національної дитячої “гарячої” лінії, демонструє, які саме небезпеки чатують на дітей у кіберпросторі.

Особливості застосування Google-технологій у роботі фахівців психологічної служби

05.02.2019 року на базі  Вінницького транспортного коледжу базі відбувся навчально-практичний семінар на тему: "Особливості застосування Google-технологій у роботі фахівців психологічної служби", який проводився  в рамках організації Обласного конкурсу "Фахівець психологічної служби в інформаційному просторі". Проводила семінар директор Навчально-методичного центру психологічної служби освіти Вінницької області Каменщук Тетяна Дмитрівна. Практичні психологи та соціальні педагоги міст та районів, методисти ознайомилися  з можливостями Диска Google та рівнів дозволів для всіх об’єктів, навчилися створювати власний обліковий запис, створювати різні документи, форми та власні сайти-портфоліо.

Активна VS гіперактивна дитина?

Діяльність працівників психологічної служби щодо профілактики конфліктності, булінгу та орієнтації учнівської молоді на здоровий спосіб життя

31 січня 2019 року на базі відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації відбулося засідання районного методичного об’єднання працівників психологічної служби на тему: «Діяльність працівників психологічної служби щодо профілактики конфліктності, булінгу та орієнтації учнівської молоді на здоровий спосіб життя».

Роботу методичного об’єднання розпочала методист з психологічної служби Прокопенко О.С., яка ознайомила присутніх з особливостями організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу.

Досвід роботи на тему «Сприяння розвитку згуртованості учнівського колективу – основний чинник  становлення особистості» висвітлила соціальний педагог Летківської СЗШ І-ІІІ ст. – Савчук С.В. Виступ супроводжувався змістовною презентацією та фотоматеріалами фрагментів практичної діяльності соціального педагога. Запропоновані Світланою Володимирівною вправи «Вежа» та «Карусель» спрямовані на розвиток вміння взаємодіяти у групі та відпрацювання ефективних засобів спілкування, активізували працівників психологічної служби та викликали позитивні емоції.

   Про розвиток комунікативних навичок як одну з умов профілактики конфліктності серед учнів розповіла Омельченко І.В., соціальний педагог Ободівської СЗШ І-ІІІ ст. Окрім того, Ірина Вікторівна поділилася досвідом з використання інтерактивної технології фасилітації «Світове кафе». У даному випадку «Світове кафе» об'єднало зусилля працівників психологічної служби для удосконалення вмінь та навичок вирішувати конфлікти в шкільному середовищі, визначенню алгоритму дій учителя щодо розв'язання конфліктних ситуацій в системі: «учитель-учень», «учитель-батьки» та «учень-учень».

Зацікавив усіх досвід роботи соціального педагога Новоободівської СЗШ І-ІІІ ст. Козоріз А.О. щодо профілактики булінгу в шкільному середовищі. З метою удосконалення вміння з’ясовувати причини поведінки учасників булінгу, Альона Олександрівна провела вправу «Чому так стається». Соціальний педагог також поділилася з колегами тематичними відеоматеріалами, які були попередньо обговорені.

Харковенко О.В., соціальний педагог Тростянчицької СЗШ І-ІІІ ст. поділилася з колегами досвідом щодо формування в учасників освітнього процесу позитивного ставлення до збереження та зміцнення  здоров’я. Цікаві статистичні дані, які проаналізувала соціальний педагог, ще раз підтвердили надзвичайну актуальність теми.  Олена Вікторівна детально охарактеризувала алгоритм роботи соціального педагога з даного напрямку роботи, а запропонована тематична вправа «Сюрприз» відзначалась актуальністю та змістовністю.

Практичний психолог Ободівської СЗШ І-ІІ ст. (Кандиба О.В.) під час презентації досвіду роботи на тему «Формування здорового способу життя підлітків як важливої складової життєвого самовизначення» акцентувала увагу практичних психологів та соціальних педагогів на тому, що формування засад здорового способу життя, потребує максимальної уваги до мотиваційної сфери молодого покоління у прагненні бути здоровими.  Доцільними та практичними були презентовані Оксаною Володимирівною вправа-дослід «Моє здоров’я» та вправа «Шкідливі звички».

   Даний захід сприяв професійній самореалізації фахівців психологічної служби, підвищенню  творчої активності та стимулював їх до подальшого впровадження ефективних інноваційних форм та методів роботи.