24 червня 2019 р.

10 фраз, які можна (і потрібно!) говорити дитині замість «Молодець»

   Відповідно до теорії педагогіки Монтессорі, традиційне «Молодець!», сказане дитині, несе в собі оцінку її дій, якесь судження. Насправді ж мета похвали - дати дитині відчути себе впевненіше і надихнути на подальші дії. 

Для цього можна використовувати ці 10 фраз:
😃 «Ого, ти довго працювала над цим!»
Коли дитина приносить вам показати малюнок або споруду з конструктора, постарайтеся сфокусувати увагу не на результаті, а на процесі. Нехай дитина зрозуміє, що ви помітили, скільки праці вона вклала в цю саморобку. Це дасть їй відчуття, що процес і докладені зусилля куди важливіші за результат.
😉 «Що з цього тобі подобалося робити найбільше?»
Ставлячи нейтральні, безоціночні питання, ви дасте дитині зрозуміти, що вона - єдина, хто може судити про якість і зовнішній вигляд своєї роботи. Не ви вирішуєте, хороша вона чи не дуже, а вона, її творець. Дитина розуміє: будь- яке творче заняття потрібно їй для того, щоб отримувати задоволення від процесу, а не щоб догодити дорослим і отримати похвалу.
😊 «Що подобається тобі в цій роботі найбільше?»
Нехай дитина сама стане власним критиком. Покажіть їй, що власну творчість можна аналізувати, розмірковуючи про те, що можна було б зробити по-іншому, які навички варто придбати, щоб зробити це ще краще. Творчість - це процес саморозвитку, а не гонка за похвалою.
😇 «Розкажи мені, що ти тут намалювала»
Часто, приносячи нам чергову саморобку або малюнок, діти не прагнуть до похвали - вони просто хочуть обговорити це. Часто їм навіть не потрібна наша оцінка. Тому просто запитайте дитину про те, що зображено на малюнку, і дайте їй шанс розповісти!
😊 «Ого, чому ти вибрав саме ці кольори, розкажи»
Якщо дитині вже більше 3 років, можна задавати більш конкретні питання. Запитайте, чому вона вибрала саме ці кольори або саме таким чином вирішила поєднувати блоки конструктора. Покажіть, що вам дійсно цікавий її творчий процес!
😃 «Ти так ретельно пропрацював деталі!»
Якщо дитина все ж очікує похвали, не кажіть просто «Молодець!» - похваліть щось конкретне. Наприклад, зверніть увагу на те, як багато цікавих деталей на зображенні або як ретельно зафарбований кожен куточок аркуша. Це покаже дитині, що ви дійсно звернули увагу на її роботу, а не просто відмахнулися традиційної похвалою.
😊 «Ти дуже допомогла мені!/Дякую за допомогу!"
Якщо дитина вирішує віднести чашку в раковину або відкрити перед нами двері, або скласти одяг у кошик для прання, це не можна не відзначити. І краще дати їй зрозуміти, що ці дії були для нас корисними, це була справжня допомога! Дайте дитині відчути себе важливою частиною сім'ї. Нехай вона поставила чашку криво, а білизна впала на підлогу - неважливо, вона хотіла вам допомогти, і це повинно бути відзначено.
😁 «Ого, ти сама одягнулася сьогодні, і ми можемо спокійно доїсти сніданок, це здорово!»
Акцентуйте увагу на успіхах, а не на невдачах. Здавалося б, одягнулася сама - велика справа, в чотири-то роки, давно пора! Але ні, дитина постаралася і її зусилля повинні бути відзначені. Причому вона повинна бачити наслідки своїх позитивних зусиль - їх обов'язково потрібно проговорити. Сама одягнулася - залишилося додатковий час на ранковий мультфільм або гру з мамою.
😉 «Твоїй сестрі так подобається, коли ти читаєш їй цю книгу»
Якщо дитина добра до когось, це обов'язково потрібно підкреслити. Зверніть їхню увагу на те, як добре іншим людям стає в ці моменти. «Твій друг був так задоволений, коли ти дозволив йому покататися на твоєму велосипеді!», «Твоя молодша сестра була в захваті, коли ти навчив її поливати рослини з лійки!». Ми так часто пояснюємо дітям, в чому вони були неправі, і ніколи не відзначаємо їх позитивну поведінку. А це - найголовніше!
😁 «Ти прибрала всі іграшки з підлоги, який порядок!»
Відзначте конкретну дію, не маркуйте все підряд безликим «Молодець!». Дитині справді важливо відчувати, що її зусилля цінуються.
Нам часто здається, що постійного «Молодець!» Вже досить для того, щоб дитина росла в атмосфері схвалення і прийняття. Але з часом це слово знецінюється, адже дитина розуміє, що найчастіше дорослі кидають його мимохідь, іноді навіть не глянувши на малюнок або складені речі. Зупиніться, приділіть своїй дитині увагу, обговоріть з нею її виріб, ідею, добрий вчинок. Адже чим більше ми говоримо про хороше, тим більше його стає навколо.

21 червня 2019 р.

ЯК РОЗВИНУТИ В ДИТИНИ ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ

Термін «емоційний інтелект» означає здатність розпізнавати власні емоції й емоції інших людей. Цей вид інтелекту допомагає розрізняти емоції і правильно їх називати. Важливо розвивати емоційний інтелект у дітей з раннього віку, щоб навчити їх розуміти свої почуття й називати їх.

Як визначити рівень розвитку інтелекту? Не існує тесту, що міг би допомогти це зробити. Але ви можете проаналізувати, як у вашої дитини розвинені такі вміння:
- розуміння своїх емоцій і почуттів;
- залежність від них та вміння ними управляти;
- розуміння почуттів оточуючих;
- здатність використовувати потрібні саме в певний час емоції.
Розгляньмо декілька порад щодо розвитку емоційного інтелекту в дітей.
Визнайте точку зору дитини і співпереживайте їй
Важливо визнавати думки дитини, їх цінність та співпереживати дитині. Просте розуміння батьків допомагає вирішити багато дитячих проблем. Співчуття не означає, що ви повинні в усьому погоджуватися з дитиною, а радше засвідчує те, що ви її розумієте. Це один із найліпших способів розвинути в неї емоційний інтелект, оскільки діти вчаться співпереживання на прикладі тих, хто навколо.
Дозвольте дитині самовиразитися
Переконайтеся, що у вашому домі панує атмосфера, у якій дитина може вільно самовиражатися, де їй дозволено вільно висловлювати власні почуття. Не визнаючи страху й злості, дитина не позбавиться цих почуттів. Тому найкраще дати дитині змогу вільно виражати емоції. Допоможіть їй визначати й називати її почуття, щоб, дорослішаючи, вона могла їх розрізняти.
Говоріть із дитиною
Якщо дитина сама не хоче розмовляти або їй важко висловлювати свої почуття, то ви маєте поговорити з нею. Виділіть час для дитини у своєму насиченому графіку, запитайте її, як вона почувається. Розповідайте їй про свої емоції, щоб навчити її вільно висловлювати почуття.
Навчіть дитину вирішувати проблеми
Ще одне, що ви можете зробити для своєї дитини, – навчити її давати раду емоціям та вирішувати проблеми, які з ними пов'язані. Спочатку ви повинні допомогти дитині вирішити її проблеми – це мотивуватиме її долати проблеми в майбутньому самостійно, розвине її емоційний інтелект.
Обговорюйте з дитиною ваші проблеми
Коли дитині виповниться 4–5 років, ви можете почати обговорювати з нею незначні проблеми. Радьтеся з дитиною, оскільки це дасть їй відчуття значущості й самостійності, а також дорослості. Це також допоможе розвинути в дитини емоційний інтелект.

18 червня 2019 р.

Як поводитися вчителю у конфліктній ситуації

 Школа – це осередок постійної взаємодії між людьми, майданчик, де педагоги виховують дітей, збагачуючи їх новими знаннями. Тут постійно вирують емоції! І, на жаль, вони не завжди позитивні. А якщо додати сюди неабияку суспільну напруженість? Тож виходить, що все частіше ми чуємо страхітливі новини про булінг, конфлікти та навіть фізичне насильство у закладах освіти.
Тема конфліктів у школі не є новою. Їхньою жертвою може стати будь-хто, часто і сам учитель. Тож варто знати все про механізми вирішення конфліктних ситуацій та мати в своєму арсеналі заходи, які допоможуть уникнути непорозуміння. Крім того, від обізнаності вчителя, його морального авторитету в шкільній спільноті залежить формування світогляду дітей.

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА – ВІДСУТНІСТЬ ПОРОЗУМІННЯ
Цькування та конфлікти як явище формуються у певній спільноті – дисфункціональній групі. Тут завжди є жертва, агресор та інші особи, які спостерігають за конфліктом. І часто саме останні, навіть несвідомо, підтримують існування булінгу, який є видовищем для спостерігачів. Для того, щоб така група перетворилася на міцний та дружний колектив, необхідно шукати у її членів спільні локальні інтереси, які б змогли об’єднати колектив.
Треба встановлювати контакт із дітьми, які демонструють хоча б мінімальні прояви агресивної поведінки. Для цього можна використовувати навіть незначний привід для налагодження діалогу. Це може бути будь-яке запитання у коридорі, їдальні чи на подвір’ї (наприклад, про улюбленого футболіста, хобі тощо). Учні дуже чутливо реагують на повагу та зацікавленість від старших, а особливо – вчителів.
Незважаючи на обставини та «історію взаємин» з учасниками конфлікту, саме педагог має швидко локалізувати і нейтралізувати проблему. Якщо виникла кризова ситуація, вчитель має усвідомлювати:
Професійну відповідальність за її коректне вирішення. Учасники конфлікту мають усвідомити недопустимість існування таких ситуацій чи булінгу.
Значимість власної ініціативи у вирішенні конфліктної ситуації, визнання важливості інтересів та почуттів дитини, адже вони ще продовжують формуватися.
Факт, що сприйняття дитиною конфлікту і його причин може не збігатися з думкою педагога. Вчителю може бути нелегко зрозуміти глибину переживань дитини, а учню – взяти під контроль свої емоції чи визнати необхідність вирішення проблеми.
Значно легше запобігти виникненню конфлікту, ніж успішно його вирішити.
УСІ ЗУСИЛЛЯ – НА ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ НАСИЛЬСТВА
Школа – це осередок постійної взаємодії між представниками різних вікових груп. Існують ситуації, коли вчитель може стати свідком конфлікту, і навіть його учасником. У таких випадках педагог має усвідомлювати не лише необхідність швидкого вирішення проблемної ситуації, але й пам’ятати, що захисту потребує і він сам.
Діалог та взаємоповага. Повага – це один із головних інструментів запобігання конфліктам. І якщо з’являються проблеми, треба боротися не з людиною, а з ситуацією. Необхідно знайти справжні причини конфлікту, бо визнання проблеми – це один із найголовніших кроків до її вирішення. Крім того, необхідно зрозуміти негативну мотивацію дитини, що спонукала її вчинити погано. Якщо вчитель не відчуває у собі достатніх сил для порозуміння з учнем – не варто соромитися цього. Краще звернутися по допомогу до психолога.  
Неприйняття дискримінації. Кажуть, що думка – найшвидша річ у світі. Тобто позитивне сприйняття людей, які оточують нас, може спонукати до реального порозуміння та спільної роботи задля унеможливлення виникнення конфліктів. У кожного члена шкільної спільноти має сформуватися переконання в абсолютній неприйнятності будь-яких проявів булінгу та дискримінації у школі та суспільстві.
Чіткі «правила гри». Можна сформулювати (усно, а краще – письмово) сукупність правил поведінки і спілкування у навчальному закладі. Зверніть увагу на те, що такі норми мають давати відповіді на запитання «Як треба діяти?». Адже категоричні формулювання на кшталт «Цього не треба робити!» розвивають саме негативну мотивацію. Також створені правила мають бути максимально простими, чіткими та однозначними.
Усвідомлення невідворотності відповідальності. Необхідно розуміти, що сам феномен існування булінгу та конфліктів у школі – це надзвичайно серйозне і загрозливе явище. Адже увесь сформований за шкільною партою негатив можна перенести й у доросле життя, стосунки у сім’ї та колективі. Тому варто одразу домовитися про те, що, оскільки такі явища неприйнятні, то й їх ігнорування чи замовчування неприпустиме. Не можна залишати без реакції жодного випадку булінгу чи образ. Діти мають зрозуміти, що реакція на протиправні дії буде негайною, а відповідальність – серйозною. Необхідно пояснити школярам, що інформування про такі явища – це життєва необхідність.
Відеоспостереження. Відеозйомка може допомогти розібратися у проблемній ситуації та захистити права ображеного у суді. Крім того, вона діє на психологічному рівні: розуміння того, що порушення буде задокументовано, зупинить можливих ініціаторів булінгу чи конфліктів. Зверніть увагу на те, що для встановлення обладнання та здійснення відеоспостереження необхідно отримати згоду всіх учасників навчального процесу.
ЯК ДІЯТИ, ЯКЩО КОНФЛІКТ ВІДБУВСЯ
Кожну конфліктну ситуацію варто намагатися вирішити мирним шляхом та без психологічного тиску на можливих винуватців. Бо такі проблеми є свого роду етапом у відносинах між членами колективу. Головне – відійти від формулювання «Хто правий?», адже воно стимулює активізацію захисних механізмів, які можуть перетворити звичайне непорозуміння на глобальний конфлікт. Тож краще сформулювати запитання таким чином: «Як найкраще вирішити цю ситуацію?».
Якщо виникла конфліктна ситуація з учнем, варто діяти за правилом «ніхто не правий, і ніхто не винен». Навіть у ситуаціях, коли провина дитини очевидна, не варто перекладати усю відповідальність на неї чи її батьків. Педагог має зрозуміти природу негативної мотивації учня, а після цього – відшукати механізми вирішення неприємної ситуації. Дисциплінарні заходи варто спрямовувати на виховання порушника, а не на його покарання чи осуд. А якщо догана та зауваження все ж мають місце – їх треба адресувати не конкретній дитині, а негативному вчинку загалом.
Не варто забувати і про роль педагогічного колективу та учительського співтовариства. Її виразником може бути моральна підтримка, психологічна та методична допомога, а у найбільш кризові моменти – флешмоби та акції протесту вчителів. Саме завдяки їм можна активізувати інший механізм захисту прав учителів – суспільний резонанс та розголос у ЗМІ.  
ЗАКОН – ГОЛОВНА ЗБРОЯ ВЧИТЕЛЯ
Варто пам’ятати, що одним із головних механізмів захисту прав учителя є чинне законодавство. Саме воно регламентує права та обов’язки всіх учасників навчального процесу. Зверніть увагу на той  факт, що з 19 січня 2019 року набули чинності зміни до законодавчих актів щодо протидії булінгу.
Булінг є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу (від 850 до 3400 гривень залежно від обставин та повторюваності) чи виконання громадських робіт терміном від 20 до 60 годин. Крім того, за вчинення правопорушення малолітніми чи неповнолітніми особами відповідальність будуть нести батьки або особи, які їх замінюють. Якщо керівник закладу освіти буде замовчувати чи не повідомить уповноваженим органам Національної поліції про випадки булінгу, йому загрожує штраф від 850 до 1700 гривень або виправні роботи терміном до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітної платні.
У Законі України «Про освіту» прописано права та обов’язки учасників навчального процесу, регламентовано їхні дії щодо протидії булінгу в школі. Зверніть увагу: потрібні відомості можна знайти у таких статтях закону:
25 – Права і обов’язки засновника закладу освіти;
26 – Керівник закладу освіти;
30 – Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти;
53 – Права та обов’язки здобувачів освіти;
54 – Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу;
55 – Права та обов’язки батьків здобувачів освіти;
64 – Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки;
65 – Повноваження державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти;
66 – Повноваження органів місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
71 – Громадський нагляд (контроль) у сфері освіти;
73 – Інститут освітнього омбудсмена;
76 – Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж у системі освіти.
Якщо ви знаєте права та обов’язки учасників навчального процесу, розумієте, якими є повноваження та можливості державних органів і структур, ви зможете захистити себе та оточуючих.
              За матеріалами сайту https://naurok.com.ua 

12 червня 2019 р.

7 найкращих ігор для знайомства учнів у 1 класі

  Для діток-першокласників перші місяці навчання в школі завжди є стресовими. Не всім вдається відразу адаптуватися до нового режиму та швидко знайти друзів серед однокласників. Дана підбірка ігор, які допоможуть дітям швидко познайомитися. Також це чудові ідеї для проведення 1 тижня НУШ “Знайомство зі школою”.
Чому потрібно проводити ігри для знайомства:
- Можливість швидко запам’ятати одне одного.
- Розвиток комунікативних навичок у дітей.
- Ігри можна проводити в якості розминки.
- Учитель зможе вчасно виявити сором’язливих, мовчазних дітей.
- Ефективний та простий спосіб згуртувати дітей, яким потрібно ще провчитися 4 класи.
   Ці ігри підходять не лише для школи – використовуйте їх у літніх таборах та на дитячих іменинах.

Гра 1. Ми йдемо в похід
Це простий спосіб запам’ятати імена одне одного. Завдання – зібрати величезну кількість корисних речей, аби всім класом можна було вирушити в похід. Кожна дитина по черзі піднімається та озвучує однакову фразу:
«Мене звати…і я візьму із собою…»
Важливо! Це гра на пам’ять, асоціації та кмітливість. Дитина має право назвати лише той предмет, назва якого починається на ту саму літеру, що й його ім’я: наприклад, Катруся бере ковдру, а Світланка – сірники.
ПОРАДА. Гру можна проводити декілька разів протягом першого місяця навчання. Щоразу змінюйте тематику – ми йдемо до бібліотеки, їдемо на дачу тощо.

Гра 2. М’ячик
Усі діти стають у велике коло. М’яч вручається дитині, яка в журналі записана першою. Її завдання: чітко вимовити своє ім’я + назву тварини, з якою вона себе асоціює + передати за годинниковою стрілкою м’яча сусідові. Гра триває до того моменту, доки м’яч не опиниться у першої дитини в руках.

Гра 3. Чарівна коробка
На папірцях потрібно написати імена всіх дітей класу. Під час написання папірців кожна дитина піднімається зі свого місця, називає ім’я, а вчитель записує його на клаптику паперу. Папірці перемішати та скласти в коробку. Діти по черзі виймають записки. Завдання учня – згадати та вказати на однокласника з таким іменем.

Гра 4. Алфавіт знайомств
Учитель навмання каже будь-яку літеру абетки. Діти, чиї імена починаються на цю літеру, по черзі піднімаються та відповідають на 5 однакових запитань:
Твоє ім’я.
Прізвище.
Улюблена страва.
Улюблений мультфільм.
Яких гурток відвідуєш?

Гра 5. Наввипередки
Цю гру краще провести на шкільному подвір’ї. Усі діти стають в одну лінію. Учитель відходить від них на 3-4 метри. Педагог ставить запитання. Усі діти, в яких відповідь на запитання «так» – роблять крок уперед. Якщо відповідь «ні» – стоять на місці.
Які запитання можна поставити:
Кому з вас 7 років?
Хто народився восени?
Хто сьогодні робив ранкову зарядку?
У кого є сестричка?
У кого вдома є собака?
Хто полюбляє танцювати?
Хто вміє кататися на ковзанах?

Гра 6. Знаменитості
Діти піднімаються по черзі и називають відомих людей (акторів, співаків, ведучих тощо), з якими в них однакові імена.
Наприклад: «Привіт! Мене звати, як співака Винника», «А мене – як ведучу Никитюк» тощо.

Гра 7. Галасливі тезки
Це чудова гра для 1 Вересня, коли діти вперше бачать одне одного. По команді вчителя діти повинні голосно почати викрикувати свої імена та шукати свою тезку серед однокласників. Усі діти з однаковими іменами повинні якнайшвидше зібратися в одну команду.
За матеріалами сайту https://mamabook.com.ua/