Межі дозволеного

5 якостей підлітків, які допоможуть їм стати лідерами!

 Поради батькам та педагогам

✔1. Проактивність: лідер повинен діяти, а дія-це звичка. Спонукайте підлітків приймати рішення з питань, які важливі для них. Також корисно навчити їх тому, що їх дії можуть змінити світ на краще.

✔2. Позитивне мислення. Це теж звичка, і за оптимістами завжди приємніше слідувати, ніж за песимістами. Оцініть тип відносин в домашніх умовах і подивіться, як він впливає на вашого підлітка. Постарайтеся перетворити свій будинок в позитивне середовище, щоб ви могли сприяти позитивному ставленню до світу свого підлітка.

✔3. Бачення: бути лідером означає мати бачення. Бачення - це те, куди лідер хоче йти і вести тих, хто розділяє його мрію. Заохочуйте свого підлітка бути частиною спільноти і брати участь у вирішенні поточних проблем. Це призведе до натхнення для бачення, і це бачення буде направляти мету і дії вашого підлітка.

✔4. Мотивування. Щоб бути лідером, потрібно вміти мотивувати оточуючих, доносити їм своє бачення, передавати ідеї команді. Навчіть підлітка описувати його бачення та ідеї.

✔5. Робота в команді: успішний лідер приходить до фінішу разом зі своєю командою і віддає належне всім членам команди. Це підвищує повагу команди до свого лідера. Заохочуйте роботу свого підлітка в команді, навчіть його висловлювати подяку членам команди.

з Шкатулка психолога

Вправи, спрямовані на зниження у дітей агресивності і страхів

з 5 років

«Три подвига Андрія»

Мета: формувати у дітей здатність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.

Вправу можна виконувати індивідуально або в групі, в якій одна дитина на час стає основною діючою особою, а інші спостерігають за подіями.

Ведучий розповідає історію про хлопчика Андрія, який часто бився. Одного разу він побився на вулиці з незнайомим хлопчиком і побив його. Але виявилося, що це був не хлопчик, а чарівник. Він розсердився на Андрія і закинув його на фантастичну планету. Вибратися звідти додому Андрій зможе тільки тоді, коли зробить три подвига, дуже важких і небезпечних. Далі діти разом з ведучим придумують і розігрують ці подвиги, наприклад, як Андрій врятував місто від величезного злого дракона або врятував маленьку дівчинку від нещадного бандита. Інші діти при цьому відіграють супутні ролі, наприклад, ролі дракона, замку, в якому він жив, дерев в дрімучому лісі по дорозі до замку і т. п. Кожен подвиг може розігруватися на окремому занятті.

«Закінчи речення»

Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.

Дітям пропонується по черзі закінчити речення: «Діти зазвичай бояться ...» «Дорослі зазвичай бояться ...» «Мами зазвичай бояться ...» «Учителя (вихователі) зазвичай бояться ...» При обговоренні робиться висновок про те, що іноді страх відчувають всі люди і це зовсім не соромно. Причому часто буває так, що деякі страхи з віком зникають, наприклад, жоден дорослий вже не боїться залишатися один вдома, а підлітки навіть люблять бути одні і закривають двері своєї кімнати.

з 6 років

«Страшна маска»

Кожній дитині пропонується, використовуючи маленькі шматочки пластиліну, зробити на папері маску якогось страшного персонажу. При цьому дорослий стежить за тим, щоб шматочки ретельно розмазувалися по папері, і за допомогою питань «Де він живе? Що він любить ». І т. п. спонукає дитину розповідати про свого персонажа. Особлива увага приділяється тому, щоб дитина ретельно зобразила очі, по можливості описати словами погляд персонажа. Дуже важливо, щоб у масці були присутні засоби прояву агресії (ікла, зуби, отруйна слина, роги і т. п.), а також свідоцтва її прояву (наприклад, кров). Після того як маска буде готова, дитина вирізує, а потім приміряє її і розглядає себе у дзеркалі. Можна запропонувати йому побути в ролі цього персонажу, вимовити якісь страшні звуки, полякати когось. Потім маску надягає ведучий або інший учасник і лякає дитину, який повинен показати переляк як можна разючіші.

«Планети»

Мета: надати дітям можливість відреагувати агресивні почуття і сприяти розвитку у них навички самоконтролю.

Дітям пропонується подорож по різних планетах, які вони повинні придумати самі. Дорослий розкладає на столі вирізані з паперу круги різного розміру - планети - і просить дітей придумати їм назви і уявити собі людей, які на цих планетах будуть жити. Далі діти разом із дорослим подорожують планетами, взаємодіють з істотами, які їх населяють. Кожен з дітей є господарем однієї планети. Він визначає характер її мешканців, основні конфлікти на планеті і т. п. Коли всі діти «прибувають» на його планету, він грає роль місцевих жителів, які або вступають в контакт з гостями, або конфліктують з ними, до прикладу, змушуючи весь час вчитися або працювати, і т.п.

О.В.Хухлаєва "Практичні матеріали для роботи з дітьми 3-9 років"

ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

  Правильно називайте почуття та емоції. Здатність розрізняти емоції допомагає впоратися з ними, а також знайти справжню причину таких почуттів. В різних ситуаціях, коли дитина може відчувати радість, страх, захоплення, гнів чи огиду, на хвилинку зупиніться і зверніть увагу учня на власні відчуття у цю мить. Повторення такої практики доведе процес розпізнавання емоцій до автоматизма. 

Для правильної ідентифікації емоцій спершу їх треба вивчити. В нагоді стануть друковані картки.

Картки “Емоції”

Навчіть учнів, як впоратися з негативними емоціями. Дитина може здатися вам агресивною чи злою, проте насправді вона розчарована, засмучена або засоромлена. Це все негативні емоції, проте вони мають різне забарвлення і різні тригери. Розгадайте правдиву емоцію і тоді знайдете першопричину. В такому разі обернути негативну емоцію на позитивну буде вже легше.

Запитайте: “Як би ти почувався?”. Діти від природи орієнтовані на співпереживання. Тому таке запитання особливо буде актуальним під час конфліктів. Зробіть “рокірування” головних героїв, нехай вони спробують уявити себе на місці свого опонента – подивитися на світ очима іншої дитини. 

Аналізуйте світ навколо. Ми постійно є свідками прикладів гарної та поганої поведінок в реальному житті, в книгах, на телебаченні та у фільмах. Обговорюйте з учнями ситуацію, яку ви спостерігаєте. Її можливі причини, наслідки та вплив на інших, на вас у тому числі теж.

За відсутності наочного прикладу використайте заготовлені картки з ситуаціями.

Картки “Що ти відчуваєш?”

Ми, звичайно, розуміємо, що навчати дітей емпатії дуже складно і відповідально. Прекрасно було б залучити до даного процесу і батьків, і навчатися разом. Проте, як би не було, зразком поведінки залишатиметесь ви.

Показуйте учням свої емоції. Озвучуйте їх і так само звертайтеся до їхніх почуттів. Навчіться емпатувати, «взувати чоботи іншої людини», відстежувати власні емоції і бути прикладом для своїх дітей, адже вони спостерігають за вами і відзеркалюють вашу поведінку.

Будьте терплячі. Наостанок це радше не порада, а слова підтримки. Розвиток емоційного інтелекту вимагає часу. Особливо, ви помічатимете, як одні діти навчаються і мають прогрес, а інші помітно відстають. Це нормально, кожен – індивідуальність і має власну траєкторію розвитку. Пам’ятайте, емпатія – це складний навик, який буде продовжувати розвиватися протягом життя людини.

Якщо бити дитину...

Навчити дитину захищати себе

«Як навчити дитину захищати себе?» Питання, яке батьки часто задають психологам, педагогам, один одному.

І в цьому питанні багато нашої батьківської тривоги, гніву, безпорадності, провини. У тому числі і тому, що безпосередньо ми самі в цьому даному конфлікті участі не беремо. Ми зустрічаємося вже з наслідками. І до нашої тривоги за здоров'я та безпеку дитини додається почуття самозвинувачення, що не навчили, не вберегли, щось важливе не вклали в дитину.
«Навчити» - це значить передати знання, навички, зробити здатним здійснювати дану діяльність.
Щоб дитина могла захищати себе, ми повинні:
· Передати знання - розповісти дитині, що в якій ситуації потрібно робити. Коли вступати у відкрите зіткнення, коли можна і словами розв'язати конфлікт, а коли потрібно тікати. До кого і як можна звернутися за допомогою.
· Передати навички - навчити дитину захищати себе фізично - віддати її в спортивну секцію, навчити прийомам самооборони.
· Сформувати у дитини здатність здійснювати самозахист -допомогти їй відчути внутрішню здатність і готовність відстоювати себе.
І ось ця, «внутрішня готовність і здатність захищати себе», виявляється не менш важливою, ніж передача знань і навичок. Тому що без неї і останні найчастіше важко застосувати на практиці.
Як ми, дорослі, можемо сформувати у дитини цю здатність? Починаючи з найперших днів життя, наша батьківська задача полягає в тому, щоб дати зрозуміти своїй дитині що:
1. Дитина має право відмовляти, говорити «НІ!». Всім. Навіть батькам.
2. Дитина має право на шанобливе ставлення до неї в будь-яких ситуаціях. І з боку будь-яких дітей. І з боку будь-яких дорослих.
3. Дитина має право на власну думку, власні речі, власну територію. І гарантія цього права не залежить від думки і настрою інших людей.
4. Дитина повинна вміти визнавати свої помилки, брати відповідальність за свої дії.
5. Дитина повинна знати свої сильні сторони і власні обмеження. Особливо це стосується особистісних якостей.
«Дати зрозуміти» - це не про те, що нам потрібно вселяти це дитині щодня по кілька разів, в надії, що вона засвоїть і буде так чинити.
«Дати зрозуміти» - це про те, що ми так живемо самі, ці принципи вбудовані в систему наших особистих цінностей і цінностей нашої сім'ї.
Адже найважливіше і головне вбирається очима і душею.

Сергєєва Н.В.

Школа молодого фахівця психологічної служби. І засідання.

З метою надання методичної, інформаційної та консультативної допомоги молодим працівникам психологічної служби у 2019-2020 н.р. продовжує свою діяльність «Школа молодого фахівця психологічної служби», перше засідання якої відбулось 17 вересня 2019 року на базі КУ «Райметодкабінет».

Під час засідання було обговорено план роботи  на новий навчальний рік, особливості ведення документації та основні аспекти у плануванні роботи. Також методист з психологічної служби (Прокопенко О.С.) детально зупинилася на питанні організації робочого простору фахівця психологічної служби як передумови якісної комунікації та взаємодії та провела анкетування з метою подальшого удосконалення діяльності «Школи молодого фахівця психологічної служби». Під час засідання молоді фахівці мали можливість обговорювати актуальні проблемні питання, які постають на практиці та напрацьовували шляхи їх вирішення.