Якщо дитину вчити, що вона ВСЕ МАЄ РОБИТИ САМА, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему.
Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%.
Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.
Якщо не давати дитині змогу вирішити проблему, і все вирішувати ЗАМІСТЬ НЕЇ (гіперопіка) - вона й не вмітиме це робити.
Якщо не давати дитині права помилитися під час навчання у вирішенні проблеми - вона не навчиться її вирішувати. Можливо навіть, дитина матиме право на сум, але цього недостатньо. Кожна людина має право на помилку під час навчання. Право на спробу самостійно вирішити ситуацію.
Золота середина у вихованні дітей - це ПОЄДНАННЯ САМОСТІЙНОСТІ Й ПІДТИМКИ.
Перш за все, батьки мають вчити дитину самостійності.
Але в той же час - батьки поряд, щоб підтримати дитину, якщо їй поки що складно вирішити проблему самій.
І батьки поряд, щоб розділити сум від відчуття безсилля у дитини, якщо проблему вирішити неможливо, чи якщо втрата непоправна...
Кожен має право відчувати будь-яку емоцію (але важливо проявляти емоції в безпечній формі).
Людина сумує, якщо їй складно, це нормально.
Проявивши сум, стає легше, і можна рухатись далі, а не закупорювати почуття подалі, щоб вони потім вибухнули емоційним зривом чи проблемами зі здоров'ям.
Чим менша дитина - тим важче їй стримати свої емоції, вона відчуває і тут же їх проявляє (сумую - плачу), це нормально, забороняти емоції не варто (вони нікуди не подінуться, лише глибше приховаються).
З віком мозок росте і може стримувати прояв емоцій: уже в 7-8 років дитина може відчути сум, але не проявляти його відразу, а проявити пізніше - в безпечному середовищі, людям яким вона довіряє.
Так вона вчиться контролювати емоції та поводитись соціально прийнятно відповідно до ситуації.
Але важливо, щоб сум таки знайшов потім вихід, у вигляді слів чи сліз, поряд з людьми яким довіряє (в першу чергу, з батьками).
"ТИ МОЖЕШ САМ(САМА). Я ПОРЯД" - це якщо коротко говорити про виховання дітей.
Джерело: Не бий дитину
Немає коментарів:
Дописати коментар