«Парадокс раннього розвитку: чим більше у дитини організованих занять, тим менше в неї часу для спонтанного вивчення світу та гри, і тим менше дитина насправді розвивається…»
Психолог - К. Гольцберг
- Якщо дитина сама хоче чимось займатися, то такий розвиток тільки їй на користь. Йдеться про природнє бажання самої дитини, і тоді воно є справжнім (а не нав’язаним амібіційними батьками) підґрунтям для розвитку. Батькам важливо відгукуватися на бажання самої дитини, а не стимулювати бажання зовні своїм власним бажанням. Це складно. Батьки бувають дуже нетерплячі і хочуть «зірвати нестигле яблуко». Але біологія нікуди не дінеться, мозок дитини дозріває поступово, перш за все за допомогою вільної гри.
- Необхідно лишати дітям час для самоорганізації, а не лише організовувати все за них. Це корисний навик для їхнього майбутнього дорослого життя.
- Часто з гуртками раннього розвитку перебільшують саме ті батьки, які не можуть, чи не хочуть провести час зі своїми дітьми: погуляти, погратися, почитати, послухати. Це зручніше здати дитину комусь, перекласти відповідальність, і заодно вирости в своїх очах «я з народження дитину таскаю по гурткам».
- Часто відбувається підміна понять. Під фразою «ранній розвиток» люди розуміють напихування інформацією з ранніх років, яка часто є несвоєчасною і непотрібною. Натомість дитина недоотримує те, що її справді розвиває в цьому віці – прогулянки, спілкування, ігри. Різниця між «раннім розвитком» та справжнім раннім розвитком приблизно така ж, як між розмальовуванням розмальовок та малюванням на чистому папері.
Джерело: https://bit.ly/2PNRIKY
Немає коментарів:
Дописати коментар