Ігровий процес із дітьми, що страждають аутизмом, слід будувати виходячи з індивідуальних особливостей самої дитини. Основні цілі ігрової терапії повинні базуватися на кількох моментах, серед яких головним є бажання і вміння дитини грати.
Основні форми ігрової поведінки можна звести до наступних:
Гра за допомогою маніпуляцій, під час якої дитина не цікавиться функціональними особливостями предмета або іграшки, а виконує з ними прості дії - катає, піднімає, опускає, підкидає.
Відпрацювання навичок упорядкування - розподіл предметів з якою-небудь послідовністю, один за одним, один навпроти одного, уздовж стіни і так далі.
Функціональна гра, під час якої дитина грає з предметами у відповідності з тими функціями, які для них характерні - годує ляльок, набирає пісок у відерце і т.д.
Гра символічна, під час якої дитина наділяє предмети тими характеристиками, які їм не властиві. Наприклад, лялька «п'є» чай з порожньої чашки або їде на паличці як на конячці.
Для дітей з розладом аутичного спектру характерною є монотонність під час ігор, багаторазове повторення однакових дій, відсутність сюжетної лінії під час ігор. Тому надзвичайно важливо, починати навчання дитини предметно-ігрових дій, які грунтуються на особистих інтересах самої дитини. Для початку необхідно починати ігри тільки з тими предметами або іграшками, які воліє сам малюк, не слід вводити нові предмети відразу. Кожну дію з предметом необхідно озвучувати кілька разів.
Особливу увагу слід звернути на той момент, що грати з дітьми аутистами слід починати індивідуально, і тільки після того, як дитина освоїть функціональний ігровий аспект, можна формувати невеликий дитячий колектив і відпрацьовувати навички спілкування всередині групи дітей. В ігровій формі можна виховувати соціальні норми взаємовідносин між людьми, давати уявлення про особливості різних професій, відпрацьовувати сферу сімейних і особистісних відносин.
Завдання, які необхідно ставити під час гри з дітьми аутистами:
- Вчити уважно спостерігати за діями дорослого і повторювати їх.
- Вчити повторювати дії на іграшках або предметах.
- Викликати у дітей емоційне сприйняття гри.
- Викликати інтерес до рухливих ігор.
- Викликати інтерес до інсценувань, наприклад, улюблених казок.
- Вчити взаємодіяти в колективі і не заважати один одному.
Що не варто робити під час гри:
- Якщо дитина не йде на контакт, на якийсь час залишити її у спокої, поки вона сама не спробує звернути на себе увагу.
- Не говорити погано про дитину.
- В основному спиратися на розвиток того, що легше дається. З часом і більш складні аспекти розвитку стануть піддаватися корекції.
- Приділяти особливу увагу місцю занять. Важливо, щоб все було на своїх визначених місцях і підлягало упорядкуванню. Дитина теж повинна брати активну участь в організації середовища.
- Завжди відповідати на заклики дитини, не важливо, в який момент вона звернеться.
- Давати дитині право на помилку, але зупиняти, якщо помилка може нашкодити їй або оточуючим.
- Якщо дитина не хоче брати участь у процесі, а просто спостерігає, не варто її залучати до процесу і намагатися зацікавити.
- Якщо дитина не знає, чим їй зайнятися, слід допомогти їй в цьому.
- Не втомлюватися повторювати дитині одне і те ж багато разів, якщо вона ще не засвоїла матеріал, гру, презентацію.
- Пропонувати дитині тільки найкраще з того, що є і вона обов'язково зрозуміє, що про неї щиро піклуються.
- Приймати дитину такою, якою вона є і не будувати планів, щоб її змінити.
- Не слід проявляти жалість до таких дітей, вони не ущербні, а особливі.
- Не втомлюватися хвалити за будь-яке досягнення і всіляко заохочувати, тим самим мотивуючи до подальших успіхів.
За матеріалами сайту https://euromd.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар