10 основних помилок батьків і як вони позначаються на дітях

На превеликий жаль, досить часто людей вчать багато чому, не тільки батьківським обов’язкам. Саме з цієї причини, більшість батьків неправильно виховують дітей, а після цього приходять в жах від того, що виростає з таких ось діточок.

Досвідчені психологи поділилися своїми спостереженнями щодо 10 помилок під час виховання дітей.
1. Завжди намагайтеся рахуватися з усіма бажаннями своїх дітей, щоб не виросла інфантильна особистість.

2. У тому випадку, якщо ваша дитина вас частенько дратує, вона може стати досить замкнутою особистістю.

3. Якщо робити все за дитину, то вона буде нерішучою надалі.

4. У тому випадку, якщо у малюка є все необхідне, але він забирає іграшки у інших хлопців, ви не надаєте йому право вибору.
5. Якщо ви будете порівнювати дитину з іншими, то вона стане заздрісною.

6. Якщо дитина грубіянить, то вона бере приклад з дорослого.

7. Без батьківської уваги, діти починають проявляти агресію.

8. Брехня дитини свідчить про різкі реакції батьків.

9. Якщо ви будете говорити дитині, що їй робити, вона буде постійно виявляти неповагу до інших.

10. Якщо лаяти малюка перед усіма, він не буде відстоювати себе.

7 квітня - Всесвітній день здоров’я

Всесвітній день здоров’я відзначають 7 квітня в день створення Всесвітньої організації охорони здоров’я.

За час, що минув з того історичного моменту, членами Всесвітньої організації охорони здоров’я стало 191 держава світу.

Метою проведення дня здоров’я є підвищення відповідальності кожного громадянина за збереження та зміцнення свого здоров’я від народження й до похилого віку; формування мотивації до ведення здорового способу життя, які сприяють підвищенню якості життя та довголіття.

Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Найчастіше більшість вважає себе здоровими на рівні фізичного добробуту, та забуває про свій психологічний стан.

Варто зауважити, що одним із важливих компонентів здоров’я являється саме психологічне здоров’я.

Психологічне здоров’я — це рівень психологічного добробуту, який визначається не тільки відсутністю психічних захворювань, а й рядом соціально-економічних, біологічних і тих, що відносяться до навколишнього середовища факторів.

Зважаючи на те, що сучасний світ характеризується радикальними соціальними, політичними та економічними змінами, які безперечно впливають на психологічний стан, зазначмо деякі негативні фактори, що впливають на психологічне здоров’я:

Емоційні травми;

Недбале відношення до здоров’я;

Шкідливі звички;

Відсутність соціальних контактів;

Спадкові захворювання;

Перенавантаження на роботі/навчанні;

Проблеми в сімейних та дружніх стосунках;

Низька самооцінка;

Невміння розв’язувати проблеми;

Стрес.

До ознак погіршення психологічного здоров’я відносять:

Порушення сну;

Відчуття постійної втоми;

Частий головний біль;

Прискорене серцебиття;

Відсутність соціальних контактів;

Апатія

Стан тривоги;

Агресія;

Шкідливі звички;

Постійне пригнічення.

Для того щоб зменшити ризик виникнення проблем психологічного характеру, необхідно застосовувати психогігієнічні заходи, що сприяють збереженню та зміцненню психічного здоров’я людини, та запобігати виникненню й розвиток психічних захворювань.

Метою психогігієни є: підвищення стійкості й опірності психіки людини; профілактика нервових і психосоматичних захворювань. Основним завдання психогігієни є формування та підтримка психічного здоров’я.

Виділяють ознаки психогігієнічної компетентності:

Відношення до здоров’я, як до цінності (самоцінності), мотивація до збереження здоров’я;

Необхідні психологічні знання, розвиток умінь і навичок зміцнення психічного здоров’я та зменшення негативних наслідків й психотравм;

Саморозвиток, пошук та розкриття потенціалів саморозвитку, освоєння спосібів саморегуляції й опановування себе в складних ситуаціях;

Активність (практичні дії)з оздоровлення, зміни способу життя в саногенному* напрямку та його підтримка.

Для підтримки психологічного здоров’я, необхідно щоденно дотримуватись наступних психогігієнічних правил:

Дотримуйтесь розпорядку дня ;

Враховуйте оптимальний руховий режим;

Підтримуйте раціональне харчування;

Відмовтеся від шкідливих звичок;

Сприяйте інтелектуальному, моральному та духовному розвитку.

Окремо можна зазначити ранкові, денні, на вечірні психогігієнічні заходи.

Ранкові: збережіть відчуття розслабленості; налаштуйтесь на позитив; зробіть зарядку; поснідайте.

Денні: намагайтеся мислити позитивно; не перенавантажуйтесь; відпочивайте 10 хвилин після кожної години роботи за персональним комп’ютером.

Вечірні: прогуляйтесь перед сном; згадайте приємні моменти дня; налаштовуйтесь на відпочинок; лягайте спати до 23.00

 До уваги читачів! Психогімнастична вправа!

Вік: від 10 років.

Мета: зняття нервово-психічної напруги.

Хід вправи / Інструкція: «Уявіть, що перед Вами стоїть велика свічка. Зробіть вдих і постарайтеся одним видихом задути свічку. Ще раз. А тепер уявіть перед собою 5 маленьких свічок. Зробіть глибокий вдих і задуйте ці свічки маленькими порціями видиху. Ще раз».

Після виконання цих процедур як правило наступає заспокоєння. Якщо Ви відчуваєте запаморочення припиніть виконання вправи.

Пам’ятайте! Що Ви самостійно несете відповідальність за своє психологічне здоров’я, якщо Ви занепокоєні станом власного психічного здоров’я зверніться до свого сімейного лікаря або до спеціаліста (психолога, психотерапевта).

*Саногенне мислення — мислення що оздоровлює, спрямоване на управління емоціями шляхом рефлексії.

Джерело: https://vinps.vn.ua/

Абетка порад для батьків

 

Нейробіка в школі: 7 ефективних вправ для активізації дитячого мозку за 1 хвилину

Існує не лише фітнес для тіла. Пропонуємо освоїти прості вправи для активації мозку. Незважаючи на свою універсальність, вправи з нейробіки дають потужний результат. Це справжній крос-фітнес для мозку, який може задіяти відразу всі органи чуттів. Виконувати ці вправи можна батьками із дітьми вдома, але найкраще –  із вчителями на першій хвилині уроку. Ми підкажемо ефективні вправи, які з легкістю домоможуть учителю цілий урок тримати увагу учнів, а також покращити рівень засвоєння нового матеріалу.

Що дає нейробіка:

Покращення пам’яті.

Синхронізація двох півкуль мозку.

Робота зі «сплячими» зонами мозку.

Підвищення рівня концентрації та інтелектуальної працездатності.

Вправа 1. Написати речення із заплющеними очима

Попросіть дітей на чорновиках записати, наприклад, тему уроку чи привітання із учителем. Виконувати потрібно із заплющеними очима.

Що дає вправа: через обмеження одного із органів чуттів підсилюється робота інших – слух, тактильні відчуття. Це посилає у мозок сигнали для активації прихованих ресурсів.

Вправа 2. Написати речення іншою рукою

Тепер потрібно написати те саме речення із розплющеними очима, проте взяти ручку в іншу руку.

Що дає вправа: синхронізація роботи двох півкуль мозку, повна концентрація уваги.

Вправа 3. Змініть хід уроку

Чому ваші учні ще на початку уроку бувають мляві? Тому що їхній мозок ідеально знає порядок наступних дій. Тож його активність мінімальна, задіяна лише 25% його ресурів. Дослідження показали, що звичне для нас виконання щоденних і добре знайомих вправ поступово погіршує пам’ять та увагу. Тож вам варто спробувати час від часу повністю перебудовувати урок: домашнє запитувати не на початку, а в кінці уроку. Не викликати по одному, а дати можливість відповісти на запитання колективно.

Що дає прийом: підвищує активність мозку та його здатність до засвоєння нової інформації, відпрацювання нових навичок.

Вправа 4. Переверніть предмети

Ще одне «звикання» мозку – це оточуюча картинка, у якій ніколи і нічого не змінюється. Мозок притуплює свою активність, бо бачить звичні предмети в єдиному вигляді. Що потрібно зробити? Попросити дітей перевернути підручники догори ногами та про себе прочитати завдання. Якщо ви учитель історії чи географії, то цього разу повісьте карту світу на дошці також догори ногами. Змусьте дітей не розгубитися та зорієнтуватися у просторі.

Що дає прийом: дуже потужний запуск мозкової діяльності, експрес-запам’ятовування нової інформації.

Вправа 5. Різні прийоми читання

Сприйняття тексту – одна з найскладніших задач для мозку (навіть дорослої людини). Завдяки читанню можна постійно переключати мозкову діяльність в різні режими. Протягом уроку використовуйте різні способи читання: учні читають про себе і вголос, завдання читає і вчитель, і учні по черзі. Запропонуйте гру: читати частину тексту з різними емоціями. Один учень читає задачку плачучи, інший – низьким, басистим голосом. Також вдало, якщо одну с частин тексту учні прочитають хором.

Ще одна дуже “робоча” вправа – це читати текст, закривши одне око рукою. Наступний текст читається вже іншим оком.

Що дає вправа: тренування пам’яті, ефективне сприйняття прочитаної інформації.

Вправа 6. Помінятися місцями за партою

Бачите, що втрачаєте увагу класу? Під час уроку попросіть помінятися сусідів по парті між собою місцями до кінця уроку. Це як міні-стрес та раптовий новий досвід для мозку.

Що дає прийом: можливість розворушити учнів, після такої вправи вони відразу починають слухати вас уважно, а в класі покращується дисципліна.

Вправа 7. Відчиніть двері або вікно

Потік нових звуків активує нові зони мозку. Достатньо зробити це на 2 хвилини, аби провести цілий урок із активними учнями.

Що дає прийом: змусити прокинутися мозок, підвищити уважність.

Джерело:Mamabook

2 квітня – Міжнародний день інформування про людей з аутизмом

У всьому світі 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію.

Останні дослідження усе частіше відносять аутизм до розладів, пов’язаних не тільки з генетичними причинами, а також із забрудненням довкілля, їжі та питної води.

В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей із аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше.

Перші ознаки аутизму, зазвичай, проявляються у дітей до 3-х років і, якщо батьки і лікарі їх вчасно помітять, то такій дитині можна допомогти втримати зв’язок зі світом. До того ж, інтелект  не завжди знижений, дуже часто такі люди проявляють хороші, а подекуди й виняткові здібності у певних сферах.

День поширення інформації про аутизм започаткували, щоб поширювати інформацію про цей розлад в усьому світі. Блакитний колір і пазли, як символ того, що розлад заважає знайти своє місце в загальній картині світу, є символами цього дня.

Аутизм, як окрему проблему, виокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Сьогодні діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму. Вдосконалення діагности збільшило і кількість діагностованих випадків.

Раніше говорили про 1 дитину зі 100, тепер кажуть про 1 із 88, і навіть 1 із 65, яка має цей розлад.

Завдяки своєчасній діагностиці та корекційному втручанню, дитина може бути адаптована до життя у дорослому віці.

Так, зокрема, батькам радять консультуватися із фахівцями, якщо:

– малюк різко реагує на голосні звуки;

 - уникає спілкування та ігор з іншими дітьми та дорослими;

– зациклюється на одній іграшці;

– весь час повторює один і той самий рух;

– не повторює звуки і слова;

– довго не починає говорити.

Зв’язку між аутизмом і вакцинацією від кору, паротиту і краснухи немає, повідомляє Міністерство охорони здоров’я України, посилаючись на дані загальнонаціонального дослідження в Данії, в якому взяли участь понад 657 000 дітей. Це дослідження, навпаки, підтвердило, що вакциновані  діти мали на 7% меншу ймовірність аутизму, ніж невакциновані. Дослідження стало ще одним доказом того, що вакцини в принципі і вакцинація проти кору зокрема в жодному разі не можуть бути причиною розвитку аутизму в дітей. 

«Аутизм – це не хвороба, а розлад», – наголошують батьки  дітей. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини. Помітивши цей розлад і знаючи як, можна допомогти.

Якщо дитина не вписується в загальну картину світу

 «Це мене не стосується», – подумає більшість людей. Так думали й ті, хто зараз щосили намагається допомогти своїй дитині. Виявилося, що, коли б знали, розпочали б курс допомоги раніше, що вкрай важливо. Одна дитина з 88 у світі має діагноз в аутичному спектрі, причому в хлопчиків у 5 разів частіше, ніж у дівчаток.

«Аутизм – це не хвороба», – відразу ж пояснюють батьки особливих дітей. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини.

Якщо дитина не говорить

Форми можуть бути різними та найважче, коли дітки не говорять. І чим раніше батьки звернуться по допомогу, тим більше шансів буде допомогти дитині адаптуватися до соціуму. 

    Вкрай важливою проблемою є питання ранньої діагностики, і це є запорука успіху, що дитині можна допомогти увійти в самостійне життя.

Робота з логопедами, дефектологами, психологами вибудовується залежно від того, який стан у дитини.

Найбільша проблема – неможливість для такої дитини інтегруватися в суспільство.

Про основні проблеми

– пізнє звернення;

– деякі спеціалісти ставлять діагнози без глибокого дослідження,      

   за зовнішніми проявами;

–  неприйняття соціумом людей з особливостями розвитку.

Якщо вчасно звернутися до спеціалістів, то можна скорегувати стан дитини, і в майбутньому людина зможе спілкуватися, працювати й діяти в соціумі. Щоправда, особливості в поведінці  все ж буде мати. 

 Корегування здійснюється фахівцями як у спеціальних закладах, переважно у вигляді гри, так і батьками, яким спеціалісти дають завдання щодо повторення вправ.

Виявлення ознак аутизму у віці до 2 років дає шанс повністю адаптувати дитину до повноцінного життя у суспільстві.

Будьте уважними до своїх дітей!

Джерело:https://vinps.vn.ua/

Пережити карантин: 5 порад для вчителів

Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій. 

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо. 

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету. 

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі! 

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Джерело: НаУрок

Методичні рекомендації для практичних психологів та соціальних педагогів закладів загальної середньої освіти з питань організації діяльності під час карантину

До фахівців Навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти Вінницької області надходять численні звернення від практичних психологів та соціальних педагогів закладів освіти області, на які в наших рекомендаціях спробуємо задовольнити актуальні питання на сьогоднішній день.ТОП-3 запитання:

Які напрямки діяльності фахівців психологічної служби під час карантину дистанційно можна виконувати?

Як фіксувати їх у фаховій документації?

Що можна включити до індивідуального плану самоосвіти під час карантину?

Відповідає на запитання Людмила Адамчук, методист Центру.

 Щодо  дистанційної форми.

Рекомендуємо річний план роботи  на 2019-2020 н. р. модифікувати на час карантину та визначити актуальними  наступні напрямки:

- просвіта та профілактика (на веб-сайтах закладів освіти, в чатах, в oнлайн групах педагогів/батьків/учнів  в телеграм, Viber та інші).

Орієнтовна тематика: «Вплив зайнятості на зниження рівня тривоги й емоційного стану», «Як не піддатися загальній паніці», «Вплив засобів масової інформації на психіку дітей», «Поради щодо зберігання спокою», «Перебування в соцмережах під час карантину: фейки та перевірка фактів», «Як не перетворити дім на пастку для батьків та дітей – корисні поради», «Рекомендації для учасників освітнього процесу щодо заходів безпеки проти коронавірусу», «Як важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями» та інші.

- консультування  індивідуальне, рідше групове (онлайн режимі, Skype  режимі, телефонному режимі та інші).

Орієнтовна тематика: «Яким чином поліпшити соціальну ізоляцію?», «Які поради давати батькам і дітям під час карантину?», «Яким чином цікаво організувати  спільне дозвілля?» , «Як розмовляти з дітьми про коронавірус?» та інші.

- організаційно-методична робота (підготовка до проведення заходів, оформлення робочої документації,  складання індивідуального плану самоосвіти, обробка  та узагальнення результатів досліджень (якщо такі залишилися невиконаними), розробка  тренінгів, семінарів, програм, занять та матеріалів до їх проведення, впорядкування документації та оформлення методичних рекомендацій, створення або оновлення інтернет-сторінок, сайт-портфоліо, блогу фахівця психологічної служби, ознайомлення з сучасною методичною літературою з психолого-педагогічної тематики  та інші);

- зв’язки з громадськістю (частково за допомогою доступних засобів зв’язку та телекомунікацій).

На другий план виступають такі напрямки роботи як діагностика,  профілактика, корекція, навчальна діяльність. Хоча за  наявності та можливості онлайн ресурсів їх можливо виконувати, але це в більшості стосується  все – таки, на нашу думку, індивідуальної роботи.

Для соціальних педагогів також необхідно враховувати соціально-захисну функцію, так як в закладах освіти відповідно до соціального паспорту є діти, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Не для всіх учасників освітнього процесу  є радісною новиною побути разом з рідними. Хоча залишатися вдома – одна з ключових рекомендацій, яка максимально поширюється через усі канали комунікацій. Але власна домівка не завжди може бути найбезпечнішим місцем. Особливо, коли йдеться про тих, хто страждає від домашнього насильства. У той час, коли вся родина постійно перебуває вдома, кількість випадків насильства може збільшуватися та загострюватися. Тому радимо дистанційно комунікувати з учнями! Та  принагідно, нагадуємо, що  Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації «Ла Страда – Україна» працює у звичайному режимі – безкоштовно, анонімно, конфіденційно. Всі можуть звернутися (або перенаправити до фахівців) за номерами: 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних), коли потребуватиме допомоги.

 Ведення фахової документації під час карантину

Журнал практичного психолога/соціального педагога – ведеться кожного робочого дня запис у відповідності до вказаних вище актуальних напрямків діяльності та  вказується  у  якій  формі та зміст роботи (коротко!).

Протоколи індивідуального  та групового соціально-педагогічного вивчення соціального педагога, протоколи індивідуальної психологічної діагностики, індивідуальної психологічної консультації (в разі проведення  онлайн-консультації: це не важко, якщо фахівець – впевнений користувач комп’ютера)  ведуться у випадку подальшої індивідуальної роботи, у інших випадках –  за потреби.

Облік проведення корекційних занять практичним психологом/облік проведення занять соціальним педагогом передбачає  в більшості випадків групову роботу, тому він є не є актуальним під час карантину. Але якщо в практиці школи запроваджені уроки через Skype (необхідний premium пакет Skype, який дозволяє підключати до 30 осіб і мати зв’язок хорошої якості), то це непоганий перехідний етап для фахівців з проведення групової роботи.

Актуально! Якщо виникла проблема, що ви залишили робочу документацію в навчальному закладі, і не маєте доступу до неї  під час карантину, тоді записуйте в чернетку,  і після закінчення епідеміологічної ситуації  матимете змогу перенести свої записи. А якщо у вас немає вдома комп’ютера з підключенням до мережі інтернет? Можливо, є телефон та відкриються нові можливості опанувати нові компетентності та нові цифрові навички. Адже це є найкращий час для самоосвіти!

Індивідуальний план самоосвіти фахівця психологічної служби під час карантину

Індивідуальний план самоосвіти  має сприяти інтелектуальному розвитку фахівця,  підвищенню фахової компетентності, власного професійного рівня  та кваліфікації для подальшого надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти. Це спосіб здобути знання в нових реаліях! Це час для вашого професійного зростання!

Пропонуємо  до плану самоосвіти включити ознайомлення з сучасною методичною літературою з психолого-педагогічної тематики за власним вибором шляхом використання електронних бібліотек.  На період карантину бібліотеки у багатьох країнах світу відкрили доступ до своїх онлайн-ресурсів. Є безліч ресурсів, які пропонують віртуальне відвідування музеїв https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/, онлайн-навчання. Пропонуємо віднайти серед списку освітніх ресурсів ті, які вам особливо цікаві та необхідні. Це  і вебінари  на «Всеосвіта» https://vseosvita.ua/webinar, і безкоштовні онлайн-курси на «Prometeus» https://prometheus.org.ua/courses-catalog/,«Наурок» https://naurok.com.ua/upgrade/psychology та інші.

З метою отримання  навчально-методичної, інформаційної, консультативної підтримки практичний психолог/соціальний педагог освітнього закладу може звернутися в телефонному режимі, в групах у Viber  та інших доступних засобів зв’язку:

- до методиста району/міста/ОТГ,

- до фахівців Навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти Вінницької області

- заповнити анкету на сайті Центру в розділі Отримати онлайн консультацію у психолога.

Будьте здоровими та  покажіть здатність повноцінно працювати в дистанційому режимі. За нами – майбутнє!

Джерело:https://vinps.vn.ua/

Методичні рекомендації щодо організації роботи в умовах карантину для практичних психологів та соціальних педагогів закладів дошкільної освіти

 Як організувати роботу практичного психолога та соціального педагога під час карантину дає поради Ольга Гунько, методист Центру.

В умовах карантину практичні психологи та соціальні педагоги закладів дошкільної освіти можуть ефективно працювати дистанційно:

Налаштувати роботу групових або індивідуальних консультацій для батьків (тематичних або за запитом).

Систематично викладати просвітницьку інформацію для батьків на сайті закладу (запропонуйте теми щодо розвитку та виховання дитини, корисні поради щодо організації домашніх занять з дітьми та спільного дозвілля).

Для організації зворотного зв’язку, обміну досвідом та інформацією з батьками та педагогічним колективом налаштуйте спілкування в сучасних месенджерах та соцмережах. Зробіть його систематичним та регулярним.

Запропонуйте доступні для самостійного застосування батьками методики щодо зниження рівня тривожності, вправи психогімнастики для дітей, рухливі ігри.

Складіть перелік дидактичних ігор, вправ, розвиткових занять, розваг, які будуть корисними та цікавими для батьків і дітей під час перебування вдома.

Порекомендуйте дитячу літературу, мультфільми та художні фільми для спільного перегляду батьків і дітей, підготуйте питання для наступного обговорення прочитаного та побаченого.

Запропонуйте батькам книги щодо підвищення рівня їх педагогічної компетенції, які можна читати на інтернетресурсах  безкоштовно.

Складіть перелік спільних побутових справ, які батьки і діти можуть виконувати разом, незалежно від віку дитини.

Поновіть для батьків Пам’ятку щодо профілактики травматизму серед дітей дошкільного віку (безпека в побуті, на кухні, у ванній кімнаті, на балконі, попередження травматизму тощо).

Наразі численні інтернетплатформи дозволили безкоштовно долучитися всім бажаючим до навчальних курсів та лекцій. Скористайтеся нагодою, щоб підвищіти свій особистий фаховий рівень!!!

Джерело:https://vinps.vn.ua/

Навчання вдома: практичні поради для батьків

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповідає сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Джерело: Нова українська школа

21 березня – Міжнародний день людей із синдромом Дауна

21 березня весь світ відзначає день сонячних людей – Міжнародний день людей із синдромом Дауна.

За офіційною статистикою, щороку в Україні народжується до чотирьохсот сонячних дітей. На жаль, наявність додаткової хромосоми негативно позначається на ментальному та фізичному здоров’ї дитини, при цьому варто зазначити про найкращі характеристики сонячних дітей – слухняність, доброзичливість, ласкавість, переважання позитивного емоційного фону.

Також відзначають  відсутність труднощів у соціальній взаємодії  та здібності у засвоєнні візуального матеріалу під час навчання,  що безперечно є хорошою основою для надання корекційної допомоги.

До уваги батьків!

 Вправа «Маленька господиня/господар» для дітей 3-5 років із синдромом Дауна.

Мета гри: розвиток навичок самообслуговування, формування вміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її.

Інвентар:  іграшки, ляльки,  іграшкові меблі, посуд.

Організація гри: батьки/опікуни пропонують  дитині облаштувати кімнату для ляльки. Вказівки даються поступово, наступна вказівка озвучується лише після виконання попередньої. Час: 10-15 хв.

Інструкція: «Давай разом облаштуємо кімнату для ляльки. Де вона буде жити? Розмісти шафу в кімнаті. Поклади диван. Поклади стіл. Біля столу розстав стільці. Візьми іграшку. Посади іграшку на стілець. Підсунь іграшку до столу.  Дай їй ложку. Дай їй тарілку. Налий  в тарілку борщ. Погодуй іграшку. Прибери посуд в мийку. Поклади іграшку спати».(кожного разу виконується лише одна дія).

Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить.

Наприклад: «Я саджу іграшку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую іграшку» тощо.

Важливо! Для набуття та закріплення навички, вправу необхідно виконувати щодня виділяючи 15 хв. на її виконання.

Рекомендації батькам:

1. Надавайте своїй дитині можливості спілкуватися з якомога більшою кількістю дітей та навчатися, як бути частиною колективу шляхом відвідування інклюзивної групи у дитячому садку або на ігровому майданчику. У процесі гри  дитина зможе навчатися взаємодії з іншими, спостерігати, наслідувати інших дітей та розвивати навички мовлення.

2.З раннього віку заохочуйте дитину бути самостійною під час їжі та одягання, у підготовці до прогулянки або сну, під час чищення зубів. Надмірна опіка формує залежність, що зменшує прагнення до самостійності.

Варто пам’ятати, що незалежно від особливостей розвитку кожна дитина потребує батьківської любові, турботи,  уваги, правильного навчання та належного виховання, що слугуватиме запорукою її повноцінного розвитку.

Джерело: https://vinps.vn.ua/