Багато хто вважає емоційний інтелект своєрідною навичкою, яку можна розвивати та тренувати. Досить людина, якій «бракує» емоційного інтелекту, звинувачує інших людей у власних проблемах, часто відчуває тривогу, зазнає стресів тощо. Насправді, більшість людей мають високий рівень емоційного інтелекту, але утримуються від використання цієї своєї вродженої якості через багато «шкідливих звичок».
Вікіпедія
Отже, якщо ви хочете розвинути свій емоційний інтелект, навчіться визначати ці звички та працюйте над їхнім усуненням. А саме…
1. Критика інших.
Подібна критика часто є проявом несвідомого захисного механізму, спрямованого на усунення власної невпевненості. Ми всі іноді критикуємо — і це не обов’язково погано, адже критично сприймати навколишнє — життєво важлива навичка, яка допомагає орієнтуватися у світі та відносинах між людьми. Але критика інших як звичка може призвести до протилежних результатів та перетворити нас на не дуже розумних сліпців, особливо щодо себе. Часто подібна критика допомагає нам почуватися кращими. Адже коли ви критикуєте когось, наприклад за дурість, то одночасно маєте на увазі, що самі дуже розумні. І це прекрасно. Коли ви критикуєте когось за наївність, розуміється, що ви вже точно не наївні. І це прекрасно. Корисна критика робить світ кращим, некорисна — дає змогу почуватися кращим лише в короткочасній перспективі. Простіше кажучи, критика інших — це примітивний захисний механізм. Насправді існують й більш продуктивні способи подолати власні тривоги та невпевненість. Зрозумійте, що критика інших — це марна витрата часу й енергії, адже ця енергія не використовується на поліпшення себе та навколишнього світу.
2. Хвилювання про майбутнє.
Зрозуміло, що усі люди потребують порядку та визначеності, адже наші далекі предки, які могли підтримувати своє життя у більшому порядку, мали кращий шанс на dиживання. Хвилювання створює ілюзію впевненості, але насправді лише ослаблює нас, адже ми обманюємося думкою, що можемо зробити майбутнє більш визначеним, лише постійно про це роздумуючи й не здійснюючи жодних розумних кроків для цього. Саме лише «продумування» проблеми не означає, що це продумування продуктивне. Емоційно розвинені люди розуміють, що краще зіткнутися з реальним життям, яке за своєю суттю невизначене, ніж жити у запереченні цього. Коли ви припините розбивати себе хронічним стресом та тривогою, здивуєтеся, скільки енергії та ентузіазму повернеться у ваше життя.
3. Роздуми про минуле.
Роздуми про помилки минулого — невдала спроба самоконтролю. Ми усі прагнемо самоконтролю, адже віримо, що за певної завзятості зможемо досягти чого завгодно. Та навіть докладний аналіз минулого не змінить того, що сталося. Звісно, більшість людей, які зациклюються на помилках та невдачах минулого, насправді не вірять, що можуть це минуле змінити.
Отже, якщо ви хочете зробити своє життя кращим, а не залишатися у минулому, потрібно прийняти минуле таким, яким воно було, прийняти факт неможливості його змінити. Не відмовляйся від створення свого майбутнього, вдаючи, що можете контролювати своє минуле.
4. Підтримання нереалістичних очікувань.
Нереалістичні очікування — це невдала спроба контролювати інших. Можливо, люди з нереалістичними очікуваннями вважають, що таким чином допоможуть іншим людям стати кращими, але навряд чи це насправді досить сильно впливає на реальність. Ви просто витрачаєте час на думки про те, що повинна робити інша людина, а коли це не справджується, що, можливо, є й кращим, ви відчуває негативні емоції, розчарування. … Й створюєте нові сподівання, щоб почуватися краще. Виникає цикл із даремних надій та гірких розчарувань.
Щоб так не відбувалося припиніть створювати історії про те, що ви хочете для інших людей, потрібно зрозуміти, що ви не можете контролювати інших, не підтримуйте свої очікування, але підтримуйте свої надії.
Джерело: Основа (за матеріалами Nick Wignall)
Немає коментарів:
Дописати коментар