Амбівалентні переживання у підлітків

Амбівалентність - це суперечливі почуття відносно будь-якого об'єкта або ситуації. Наприклад, підліток може побачити щось одночасно з позитивного і негативного боку. Або при виборі в будь-якій ситуації обидва варіанти можуть здаватися йому однаково привабливими. Амбівалентність завжди викликає у підлітків протиріччя і заплутаність.

Якщо описати амбівалентні почуття словами, це може звучати приблизно так: «У певному сенсі я не хочу того, що хочу. Я одночасно і схвалюю те, що відбувається, і не схвалюю».

Складність амбівалентних переживань

Амбівалентні переживання призводять до дуже складного способу мислення, тому що вони призводять до суперечливих оцінок, бажань і думок. Люди, які звикли до логіки мислення «або/або», погано справляються з амбівалентними почуттями. Наприклад, люди різних поколінь або політичних поглядів схильні до думки: «Ми маємо рацію, а вони - ні». Простіше перейти на один бік, ніж побачити обидва.

В амбівалентності немає «золотої середини» або компромісного погляду. Потрібно багато зусиль, щоб розвинути здатність до амбівалентності мислення і бачення ситуації з протилежних точок зору.

З іншого боку, амбівалентні переживання можуть призводити до безпорадності. Підліток може думати: «Я просто не можу прийняти рішення!» Наприклад, сумніваючись у своїх стосунках, підліток може згадувати, як вони починалися: «Коли ми ще вчилися в школі, наші стосунки були такими простими. Ми просто хотіли бути разом. Зараз ми все ще любимо один одного, але знаємо один одного краще. Ми знаємо всі радощі і труднощі наших стосунків. Такі суперечливі переживання заважають прийняти рішення про те, чи продовжувати наші стосунки чи ні». У цьому випадку нерішучість, викликана амбівалентністю, може руйнувати прихильність.

Амбівалентність у підлітків

Амбівалентні переживання можуть заважати розвитку підлітків. Наприклад, у віці 15-18 років, коли приходить час вступати до університету, підлітки можуть одночасно хотіти і не хотіти вчитися далі. Вони відчувають змішані почуття, буквально розриваючись між бажанням залишитися в зоні комфорту (продовжувати жити вдома) і розвиватися далі (вступити до університету, переїхати від батьків і почати більш незалежне життя).

Батьки підлітка при цьому можуть проявляти нетерпіння і контролювати підлітка в тому, щоб він подавав документи в університет, готувався до вступних іспитів тощо. Вони можуть пропонувати йому свою допомогу або наполягати на власній точці зору. І це ще більше погіршує ситуацію. Підліток одночасно цінує їх допомогу і ображається на неї.

У ранньому підлітковому віці (від 9 до 13 років) амбівалентність допомагає дітям повідомляти батькам про свої суперечливі почуття:

«Не потрібно більше мені нагадувати» / «Ти ніколи мені не нагадуєш, і тому я забуваю»;

«Ти завжди лізеш в мої справи» / «Ти ніколи не даєш мені порад»;

«Дай мені спокій!» / «Ти ніколи не зважаєш на мене»;

«Я можу зробити це сам» / «Ти ніколи не допомагаєш мені».

Після таких фраз батьки не розуміють: чого ж насправді хоче їх дитина? Яка з двох частин повідомлення правильна? Насправді в певний момент кожна з частин правильна. Дорослішання вимагає відмови від дитячих залежностей, і від цього у підлітка може виникнути відчуття втрати. Новий життєвий досвід викликає у нього змішані почуття і здається йому суперечливим. І він насправді такий.

Зростаюча амбівалентність робить підлітковий вік ще складнішим. Підліток думає: «Чим старшим я стаю, тим більш суперечливим стає навколишній світ. Для того, щоб стати більш незалежним, я повинен брати на себе більше відповідальності. Щоб чогось досягти, я повинен змушувати себе. У дитинстві все було набагато простіше». І це дійсно так.

Амбівалентність в стосунках підлітка з батьками

У підлітка в стосунках з батьками виникає більше амбівалентних переживань, ніж у дитини молодшого віку. Прагнення підлітка до свободи дій і самовираження ускладнює взаємини з батьками. У цьому віці у підлітків конфлікти з батьками трапляються частіше, ніж раніше.

Якщо раніше батьки були схильні ідеалізувати свою дитину («Ти чудовий!»), то тепер відносини з нею стають більш напруженими («З тобою складно знайти спільну мову»). Якщо підліток і батьки зможуть проявити більше терпіння до амбівалентних переживань один одного, це допоможе вирішити конфлікти. Пам'ятайте: це не означає, що підліток починає менше любити батьків або батьки - підлітка.

Батьки можуть виявити цікавість до змін в почуттях підлітка. Вони можуть просто попросити: «Допоможи мені краще зрозуміти, як ти змінюєшся».

Гірше, якщо батьки не виявляють терпіння до амбівалентних переживань підлітка. Вони критикують підлітка за те, що він змінюється: «Раніше ти був такою чудовою дитиною! Що з тобою трапилося?» Це може ще більше погіршити ситуацію.

Амбівалентність і розвиток підлітка

Амбівалентність є частиною розвитку підлітка. Однак вона може мати для нього негативні наслідки. Розглянемо деякі з них:

амбівалентність може затьмарити ставлення підлітка до життя (наприклад, він може думати «Чим я старше, тим важче стає бути зрозумілим»);

амбівалентність може викликати нерішучість («Я не знаю, який життєвий шлях мені обрати»);

амбівалентність може вимагати від підлітка розумових зусиль («Мені потрібно зважити обидва боки»);

амбівалентність може збивати дитини з пантелику («Я не можу це зрозуміти»);

амбівалентність може призводити до зневіри підлітка («При будь-якому результаті будуть проблеми»);

амбівалентність може заплутувати підлітка («Я постійно міняю точку зору і не можу вибрати»);

амбівалентність може викликати нерішучість («Я повинен бути повністю впевнений»);

амбівалентність може вселити в дитини відчуття недосконалості («Все в цьому світі - компроміс»);

амбівалентність може бути занадто важкою для підлітка («Простих відповідей не існує»);

амбівалентність може викликати занепокоєння («Я хвилююсь про погані наслідки»).

Чим старшим стає підліток, тим більше в його житті з'являється причин для амбівалентності. Почасти це відбувається через те, що життєвий досвід підлітка стає все більш складним і неоднозначним. Разом з вигодою приходять ризики, з досягненнями - втрати, з придбаннями - витрати, з упевненістю - невизначеність, з вибором - наслідки, з перевагами - недоліки.

Амбівалентні переживання не повинні бентежити або зупиняти підлітка. Їх потрібно прийняти і використовувати на благо. Амбівалентність вчить підлітка враховувати складність життя у дорослих життєвих ситуаціях, у яких йому доводиться робити вибір.

Джерело: Розвиток дитини

10 основних помилок батьків і як вони позначаються на дітях

На превеликий жаль, досить часто людей вчать багато чому, не тільки батьківським обов’язкам. Саме з цієї причини, більшість батьків неправильно виховують дітей, а після цього приходять в жах від того, що виростає з таких ось діточок.

Досвідчені психологи поділилися своїми спостереженнями щодо 10 помилок під час виховання дітей.
1. Завжди намагайтеся рахуватися з усіма бажаннями своїх дітей, щоб не виросла інфантильна особистість.

2. У тому випадку, якщо ваша дитина вас частенько дратує, вона може стати досить замкнутою особистістю.

3. Якщо робити все за дитину, то вона буде нерішучою надалі.

4. У тому випадку, якщо у малюка є все необхідне, але він забирає іграшки у інших хлопців, ви не надаєте йому право вибору.
5. Якщо ви будете порівнювати дитину з іншими, то вона стане заздрісною.

6. Якщо дитина грубіянить, то вона бере приклад з дорослого.

7. Без батьківської уваги, діти починають проявляти агресію.

8. Брехня дитини свідчить про різкі реакції батьків.

9. Якщо ви будете говорити дитині, що їй робити, вона буде постійно виявляти неповагу до інших.

10. Якщо лаяти малюка перед усіма, він не буде відстоювати себе.

7 квітня - Всесвітній день здоров’я

Всесвітній день здоров’я відзначають 7 квітня в день створення Всесвітньої організації охорони здоров’я.

За час, що минув з того історичного моменту, членами Всесвітньої організації охорони здоров’я стало 191 держава світу.

Метою проведення дня здоров’я є підвищення відповідальності кожного громадянина за збереження та зміцнення свого здоров’я від народження й до похилого віку; формування мотивації до ведення здорового способу життя, які сприяють підвищенню якості життя та довголіття.

Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Найчастіше більшість вважає себе здоровими на рівні фізичного добробуту, та забуває про свій психологічний стан.

Варто зауважити, що одним із важливих компонентів здоров’я являється саме психологічне здоров’я.

Психологічне здоров’я — це рівень психологічного добробуту, який визначається не тільки відсутністю психічних захворювань, а й рядом соціально-економічних, біологічних і тих, що відносяться до навколишнього середовища факторів.

Зважаючи на те, що сучасний світ характеризується радикальними соціальними, політичними та економічними змінами, які безперечно впливають на психологічний стан, зазначмо деякі негативні фактори, що впливають на психологічне здоров’я:

Емоційні травми;

Недбале відношення до здоров’я;

Шкідливі звички;

Відсутність соціальних контактів;

Спадкові захворювання;

Перенавантаження на роботі/навчанні;

Проблеми в сімейних та дружніх стосунках;

Низька самооцінка;

Невміння розв’язувати проблеми;

Стрес.

До ознак погіршення психологічного здоров’я відносять:

Порушення сну;

Відчуття постійної втоми;

Частий головний біль;

Прискорене серцебиття;

Відсутність соціальних контактів;

Апатія

Стан тривоги;

Агресія;

Шкідливі звички;

Постійне пригнічення.

Для того щоб зменшити ризик виникнення проблем психологічного характеру, необхідно застосовувати психогігієнічні заходи, що сприяють збереженню та зміцненню психічного здоров’я людини, та запобігати виникненню й розвиток психічних захворювань.

Метою психогігієни є: підвищення стійкості й опірності психіки людини; профілактика нервових і психосоматичних захворювань. Основним завдання психогігієни є формування та підтримка психічного здоров’я.

Виділяють ознаки психогігієнічної компетентності:

Відношення до здоров’я, як до цінності (самоцінності), мотивація до збереження здоров’я;

Необхідні психологічні знання, розвиток умінь і навичок зміцнення психічного здоров’я та зменшення негативних наслідків й психотравм;

Саморозвиток, пошук та розкриття потенціалів саморозвитку, освоєння спосібів саморегуляції й опановування себе в складних ситуаціях;

Активність (практичні дії)з оздоровлення, зміни способу життя в саногенному* напрямку та його підтримка.

Для підтримки психологічного здоров’я, необхідно щоденно дотримуватись наступних психогігієнічних правил:

Дотримуйтесь розпорядку дня ;

Враховуйте оптимальний руховий режим;

Підтримуйте раціональне харчування;

Відмовтеся від шкідливих звичок;

Сприяйте інтелектуальному, моральному та духовному розвитку.

Окремо можна зазначити ранкові, денні, на вечірні психогігієнічні заходи.

Ранкові: збережіть відчуття розслабленості; налаштуйтесь на позитив; зробіть зарядку; поснідайте.

Денні: намагайтеся мислити позитивно; не перенавантажуйтесь; відпочивайте 10 хвилин після кожної години роботи за персональним комп’ютером.

Вечірні: прогуляйтесь перед сном; згадайте приємні моменти дня; налаштовуйтесь на відпочинок; лягайте спати до 23.00

 До уваги читачів! Психогімнастична вправа!

Вік: від 10 років.

Мета: зняття нервово-психічної напруги.

Хід вправи / Інструкція: «Уявіть, що перед Вами стоїть велика свічка. Зробіть вдих і постарайтеся одним видихом задути свічку. Ще раз. А тепер уявіть перед собою 5 маленьких свічок. Зробіть глибокий вдих і задуйте ці свічки маленькими порціями видиху. Ще раз».

Після виконання цих процедур як правило наступає заспокоєння. Якщо Ви відчуваєте запаморочення припиніть виконання вправи.

Пам’ятайте! Що Ви самостійно несете відповідальність за своє психологічне здоров’я, якщо Ви занепокоєні станом власного психічного здоров’я зверніться до свого сімейного лікаря або до спеціаліста (психолога, психотерапевта).

*Саногенне мислення — мислення що оздоровлює, спрямоване на управління емоціями шляхом рефлексії.

Джерело: https://vinps.vn.ua/

Абетка порад для батьків

 

Нейробіка в школі: 7 ефективних вправ для активізації дитячого мозку за 1 хвилину

Існує не лише фітнес для тіла. Пропонуємо освоїти прості вправи для активації мозку. Незважаючи на свою універсальність, вправи з нейробіки дають потужний результат. Це справжній крос-фітнес для мозку, який може задіяти відразу всі органи чуттів. Виконувати ці вправи можна батьками із дітьми вдома, але найкраще –  із вчителями на першій хвилині уроку. Ми підкажемо ефективні вправи, які з легкістю домоможуть учителю цілий урок тримати увагу учнів, а також покращити рівень засвоєння нового матеріалу.

Що дає нейробіка:

Покращення пам’яті.

Синхронізація двох півкуль мозку.

Робота зі «сплячими» зонами мозку.

Підвищення рівня концентрації та інтелектуальної працездатності.

Вправа 1. Написати речення із заплющеними очима

Попросіть дітей на чорновиках записати, наприклад, тему уроку чи привітання із учителем. Виконувати потрібно із заплющеними очима.

Що дає вправа: через обмеження одного із органів чуттів підсилюється робота інших – слух, тактильні відчуття. Це посилає у мозок сигнали для активації прихованих ресурсів.

Вправа 2. Написати речення іншою рукою

Тепер потрібно написати те саме речення із розплющеними очима, проте взяти ручку в іншу руку.

Що дає вправа: синхронізація роботи двох півкуль мозку, повна концентрація уваги.

Вправа 3. Змініть хід уроку

Чому ваші учні ще на початку уроку бувають мляві? Тому що їхній мозок ідеально знає порядок наступних дій. Тож його активність мінімальна, задіяна лише 25% його ресурів. Дослідження показали, що звичне для нас виконання щоденних і добре знайомих вправ поступово погіршує пам’ять та увагу. Тож вам варто спробувати час від часу повністю перебудовувати урок: домашнє запитувати не на початку, а в кінці уроку. Не викликати по одному, а дати можливість відповісти на запитання колективно.

Що дає прийом: підвищує активність мозку та його здатність до засвоєння нової інформації, відпрацювання нових навичок.

Вправа 4. Переверніть предмети

Ще одне «звикання» мозку – це оточуюча картинка, у якій ніколи і нічого не змінюється. Мозок притуплює свою активність, бо бачить звичні предмети в єдиному вигляді. Що потрібно зробити? Попросити дітей перевернути підручники догори ногами та про себе прочитати завдання. Якщо ви учитель історії чи географії, то цього разу повісьте карту світу на дошці також догори ногами. Змусьте дітей не розгубитися та зорієнтуватися у просторі.

Що дає прийом: дуже потужний запуск мозкової діяльності, експрес-запам’ятовування нової інформації.

Вправа 5. Різні прийоми читання

Сприйняття тексту – одна з найскладніших задач для мозку (навіть дорослої людини). Завдяки читанню можна постійно переключати мозкову діяльність в різні режими. Протягом уроку використовуйте різні способи читання: учні читають про себе і вголос, завдання читає і вчитель, і учні по черзі. Запропонуйте гру: читати частину тексту з різними емоціями. Один учень читає задачку плачучи, інший – низьким, басистим голосом. Також вдало, якщо одну с частин тексту учні прочитають хором.

Ще одна дуже “робоча” вправа – це читати текст, закривши одне око рукою. Наступний текст читається вже іншим оком.

Що дає вправа: тренування пам’яті, ефективне сприйняття прочитаної інформації.

Вправа 6. Помінятися місцями за партою

Бачите, що втрачаєте увагу класу? Під час уроку попросіть помінятися сусідів по парті між собою місцями до кінця уроку. Це як міні-стрес та раптовий новий досвід для мозку.

Що дає прийом: можливість розворушити учнів, після такої вправи вони відразу починають слухати вас уважно, а в класі покращується дисципліна.

Вправа 7. Відчиніть двері або вікно

Потік нових звуків активує нові зони мозку. Достатньо зробити це на 2 хвилини, аби провести цілий урок із активними учнями.

Що дає прийом: змусити прокинутися мозок, підвищити уважність.

Джерело:Mamabook

2 квітня – Міжнародний день інформування про людей з аутизмом

У всьому світі 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію.

Останні дослідження усе частіше відносять аутизм до розладів, пов’язаних не тільки з генетичними причинами, а також із забрудненням довкілля, їжі та питної води.

В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей із аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше.

Перші ознаки аутизму, зазвичай, проявляються у дітей до 3-х років і, якщо батьки і лікарі їх вчасно помітять, то такій дитині можна допомогти втримати зв’язок зі світом. До того ж, інтелект  не завжди знижений, дуже часто такі люди проявляють хороші, а подекуди й виняткові здібності у певних сферах.

День поширення інформації про аутизм започаткували, щоб поширювати інформацію про цей розлад в усьому світі. Блакитний колір і пазли, як символ того, що розлад заважає знайти своє місце в загальній картині світу, є символами цього дня.

Аутизм, як окрему проблему, виокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Сьогодні діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму. Вдосконалення діагности збільшило і кількість діагностованих випадків.

Раніше говорили про 1 дитину зі 100, тепер кажуть про 1 із 88, і навіть 1 із 65, яка має цей розлад.

Завдяки своєчасній діагностиці та корекційному втручанню, дитина може бути адаптована до життя у дорослому віці.

Так, зокрема, батькам радять консультуватися із фахівцями, якщо:

– малюк різко реагує на голосні звуки;

 - уникає спілкування та ігор з іншими дітьми та дорослими;

– зациклюється на одній іграшці;

– весь час повторює один і той самий рух;

– не повторює звуки і слова;

– довго не починає говорити.

Зв’язку між аутизмом і вакцинацією від кору, паротиту і краснухи немає, повідомляє Міністерство охорони здоров’я України, посилаючись на дані загальнонаціонального дослідження в Данії, в якому взяли участь понад 657 000 дітей. Це дослідження, навпаки, підтвердило, що вакциновані  діти мали на 7% меншу ймовірність аутизму, ніж невакциновані. Дослідження стало ще одним доказом того, що вакцини в принципі і вакцинація проти кору зокрема в жодному разі не можуть бути причиною розвитку аутизму в дітей. 

«Аутизм – це не хвороба, а розлад», – наголошують батьки  дітей. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини. Помітивши цей розлад і знаючи як, можна допомогти.

Якщо дитина не вписується в загальну картину світу

 «Це мене не стосується», – подумає більшість людей. Так думали й ті, хто зараз щосили намагається допомогти своїй дитині. Виявилося, що, коли б знали, розпочали б курс допомоги раніше, що вкрай важливо. Одна дитина з 88 у світі має діагноз в аутичному спектрі, причому в хлопчиків у 5 разів частіше, ніж у дівчаток.

«Аутизм – це не хвороба», – відразу ж пояснюють батьки особливих дітей. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини.

Якщо дитина не говорить

Форми можуть бути різними та найважче, коли дітки не говорять. І чим раніше батьки звернуться по допомогу, тим більше шансів буде допомогти дитині адаптуватися до соціуму. 

    Вкрай важливою проблемою є питання ранньої діагностики, і це є запорука успіху, що дитині можна допомогти увійти в самостійне життя.

Робота з логопедами, дефектологами, психологами вибудовується залежно від того, який стан у дитини.

Найбільша проблема – неможливість для такої дитини інтегруватися в суспільство.

Про основні проблеми

– пізнє звернення;

– деякі спеціалісти ставлять діагнози без глибокого дослідження,      

   за зовнішніми проявами;

–  неприйняття соціумом людей з особливостями розвитку.

Якщо вчасно звернутися до спеціалістів, то можна скорегувати стан дитини, і в майбутньому людина зможе спілкуватися, працювати й діяти в соціумі. Щоправда, особливості в поведінці  все ж буде мати. 

 Корегування здійснюється фахівцями як у спеціальних закладах, переважно у вигляді гри, так і батьками, яким спеціалісти дають завдання щодо повторення вправ.

Виявлення ознак аутизму у віці до 2 років дає шанс повністю адаптувати дитину до повноцінного життя у суспільстві.

Будьте уважними до своїх дітей!

Джерело:https://vinps.vn.ua/

Пережити карантин: 5 порад для вчителів

Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій. 

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо. 

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету. 

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі! 

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Джерело: НаУрок